Ми на Facebook

Наш YouTube

ПочитатиПро історіюПро історію краю

ВОЛОЧИСЬК: ВОЛИНЬ ЧИ ПОДІЛЛЯ?

Перегляди

автор – Олександр Фрадинський, дослідник історії, канд. екон. наук

Збираючи, узагальнюючи та вивчаючи матеріали, які стосуються історії Волочиська та колишнього Волочиського району, я звернув увагу на дві публікації, які й обумовили написання цього матеріалу.

Перша із них – це стаття волочиського історика та краєзнавця, добре відомого на теренах Волочищини та на шпальтах цього сайту Володимира Матусяка «Як бурлаку Пундика заарештували у Рябіївці і до чого це призвело 250 років тому». У тексті автор наводить свідчення запорожця Кирила: «Далі малодушний Кирило перераховує відомих йому учасників підготовки повстання: … в Курниках – мельник Мартин і парубок Яць, що «мешкає за греблею у бік Ріпної» (останній бував «на Україні»)». Тут топонім «на Україні» означає Наддніпрянську частину нашої сьогоднішньої України та використовується у якості позначення історичного регіону. Із тесту стає зрозумілим, що тогочасне село Курники (зараз – це частина сучасних Завалійок), як і інші навколишні населені пункти не належали до частини тогочасної «на Україні». Тому логічним є питання – а до якого історико-географічного регіону відносили себе 250 років тому мешканці Волочищини, або ж, переформульовуючи і розширюючи це питання, – до якої історичної території України належало наше місто та навколишні землі?

Враховуючи те, що через колишній Волочиський район проходили адміністративно-територіальні кордони Волинської та Подільської губерній Російської імперії, то це питання трансформується у інше запитання, винесене у заголовок публікації: Волочиськ – це Поділля чи Волинь? І тут хотілося б звернути увагу читачів на іншу публікацію – підволочиського історика та краєзнавця Юрія Мокрія, який у своїй праці, присвяченій історії Підволочиська зазначив: «Так що даремно деякі не зовсім компетентні геральдисти малюють на всяких там стендах і бігбордах подільські герби – сонечка. Це не про нас і тим більше не про Волочиськ, котрий до 1917 року входив у склад Староконстянтинівського уєзда Волинської губернії (Житомир)». Слід відзначити що пан Юрій обґрунтовано відносить Волочиськ до складу Волині у часи перебування його в складі Російської імперії та у перші післяреволюційні роки – із 1796 по 1923.

Але чи було так завжди і чи маємо ми право так безапеляційно та категорично відносити своє місто та навколишню територію лише до одного історичного регіону?

Для своїх опонентів відразу хочу повідомити, що володію історичними свідченнями про перебування Волочиська у складі волинських земель і до 1796 року, але ці факти відомі не з першоджерел, а з публікацій істориків, які досліджували це питання. До прикладу у науковій публікації 1990 року за авторством М. Крикуна «Кордони й повітовий поділ Волинського воєводства у XVI-ХVIII ст.» на спеціальній карті показано кордони Волині у цей період та їх зміна у часі (тобто кордони на думку історика не були статичними). Із тексту статті стає зрозумілим, що це реконструкція, яку зробив автор на основі інших публікацій та архівних джерел, а серед дослідників цього питання немає єдності у визначенні чітких кордонів Волинського воєводства (Волині).  Дехто із них (як О. Яблоновський) змінював свої погляди із цього питання. Іншими словами: скільки людей – стільки й думок.

Сам М. Крикун південний кордон Волині на території Волочищини проводив по річках Бужок, Шалівка та Медведівка. Від початку Бужка кордон проведено до витоку річки Шалівки, далі він йде по усій течії цієї річечки, що впадає у річку Медведівку, яка у свою чергу вливається до Збруча. Якщо із назвами Бужка та Збруча все зрозуміло, то що це за річки Медведівка та Шалівка? Медведівка – це польська назва річки Бованець, яка бере виток поблизу однойменного села та впадає у Збруч в Полянах. Щоб не бути голослівним – наведемо фрагмент карти польського історика О. Яблоновського (кінець ХІХ сторіччя), на якій чітко видно, що річка під назвою Медведівка впадає у Збруч поблизу Полян; Мирівка позначена як Немиринці, що відповідає історичній правді, адже це село так називалось до 60-их років ХХ століття; є і Федірки – усі перераховані села входили, як це видно із розмежування, до Волинської губернії

Що ж стосується визначення річки Шалівки, то тут не все так однозначно та є, як мінімум дві річки, які можуть претендувати на назву Шалівка. В мережі Інтернет можна знайти інформацію, що під цією назвою приховується на даний час офіційно безіменна (якщо вірити топографічним картам), а неофіційно – багатойменна річка, відома в народі як Прихня, Жабокрик, Жаборічка, Сорока, Грабарка (Грабарок в Україні є аж 5, одна із них впадає у Збруч північніше Волочиська), яка починається поблизу Криштопівки, тече через Війтівці, Кривачинці, Порохню, Лозову, Копачівку та впадає в річку Бованець у Мирівці, поділяючи це село на дві, приблизно однакові, частини. До речі, це ж стосується і усіх населених пунктів, через які протікає ця річка. Але у випадку Мирівки, село зі сходу омивається Шалівкою, ділиться нею навпіл, а із заходу обмежене ще однією річкою-кордоном – Бованцем-Медведівкою.

Друга версія ідентифікації річки Шалівки, є більш обгрунтованою. На карті згадуваного вже польського дослідника О. Яблоновського під назвою Шалівка позначено маленьку річечку, яка бере свій витік між селами Павликівці та Хоменці (в кількох сотнях метрів на південний-захід від «Дикого меду», який ми щоразу минаємо, їдучи до обласного центру). Ця річка протікає через села Павликівці, Мочулинці, Видава та впадає у річку Медведівку-Бованець, будучи її лівою притокою у Бронівці.

М. Крикун стверджує, що таке розмежування між волинськими та подільськими землями сформувалося станом на середину ХVI століття. Окрім того, згідно цього кордону було розмежовано землі Подільського еялету (території Поділля, яка була захоплена Османською імперією та перебувала у її складі протягом 1672-1699 років) та Речі Посполитої.

Кожна із цих двох версій ідентифікації річки Шалівки має свої сильні та слабкі сторони, але вони не змінюють загального висновку про те, що у сиву давнину на теренах Волочищини міг проходити кордон не лише між давніми українськими землями, але й державами, які претендували на європейське та азійське домінування.

На мою думку, коли мова заходить про кордони – чи то міждержавні,  чи кордони історичних територій – найкращу відповідь на це питання дають географічні карти. Кілька років тому у США було оцифровано та викладено в Інтернет більше 50 тисяч давніх географічних карт із архіву колекціонера Девіда Рамсі. Серед них – більше 300 давніх географічних мап, на яких зображено сучасні українські землі. Зрозуміло, що у 1990 році про мережу Інтернет мало хто знав, а наповнення її залишало бажати кращого.

Що ж тоді можна довідатися по питанню, порушеному у нашій статті, із картографічних джерел? Першою картою, на якій було зображено розташування нашого міста, стала карта Литви, авторство якої приписують Герарду Меркатору, та яка датується 1609 роком. На цій карті Волочиськ позначено під назвою Wolocziꭍcа, а саме місто та навколишня територія лежить в межах окресленої жовтим кольором області, яка на карті позначена латинським написом «Svperior Palatinat Podolia Kamieniecki», що можна перекладасти на українську як «Верхня провінція Поділля Кам’янецька», або ж «Верхнє Поділля, провінціяКам’янецька». До складу цієї території входить Zbaras Ducato, що можна перекласти як Збаразьке герцогство (скоріш за все, тут мається на увазі, що місто Збараж було адміністративним центром). Кордон між Волинню та Поділлям проходить по водорозділу басейну Прип’яті та Дністра; Збруч уздовж всією течії – тече на подільській території. На схід кордон йшов по Південному Бугу, причому Чорний Острів, Проскурів і Хмельник були подільськими прикордонними містами (на відміну від Волочиська, який лежав на відстані 20-25 кілометрів від найближчого волино-подільського кордону), а теперішнє подільське місто Меджибіж позначено на волинській території. Західний кордон пролягає по річці Стрипа, яка тече у Тернопільській області.

Видана в Амстердамі у 1613 році т.зв. карта Радзивіла картографів Гесселя Геріттса та Вільгельма Блау,  відома за офіційною назвою як «Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium Anno», була другою за ліком, де зображувався Волочиськ. На цій карті наше місто позначено під назвою Woloczijꞵcze. Впадає в око відсутність Збруча, Волочиськ позначено у центрі «білої плями», як поселення що знаходиться між Тернополем і Базалією. Наше місто входить до складу регіону, який позначено як «Podolia», думаю що ні у кого не виникне сумніву, що тут мається на увазі Поділля, до якого включено міста, які на сьогодні твердо вважаються волинськими – Збараж, Вишнівець, Красилів, Старокостянтинів, Остропіль. Північний кордон Поділля показано по верхів’ю річки Горині, а західний – по річці Стрипа.

У 1676 році у Лондоні англійськими видавцями Томасом Бассетом та Річардом Чізвелом було надруковано «Карту Росії», яку підготував англійський картограф Джон Спід на початку ХVII століття. На ній позначення Волочиська відсутнє, але окреслено кордони Поділля до якого віднесено знакові міста – Кам’янець-Подільський, Бучач, Тернопіль, і Кременець. Враховуючи це, можна зробити висновок, що територія Волочищини теж входила до складу Поділля.

Не обійшов своєю увагою наше місто й французький військовий інженер Гійом Левассер де Боплана, який відобразив Волочиськ під назвою Woloczicze на своїй відомій карті, про яку вже йшла мова в одній із попередніх публікацій. Боплан чітко показує, що кордон між волинськими та подільськими землями (пунктирна лінія) проходив від витоку річки Бог (Південний Буг) далі йшла північніше Ожиговець, Збаража, Тернополя, йшла до нижньої течії річки Золотої, по якій впиралася у Дністер.

На карті французького історика та географа Ніколя Сансона, датованої 1648 роком, наше місто не позначено, але позначено кордони Поділля, при чому воно поділено на Верхнє (Havte) та Нижнє (Basse) Поділля, а до складу подільських міст віднесено Збараж, Тернопіль, Теребовля, Бучач,. Старокостянтинів, Хмільник та Брацлав. Західний кордон проходить, приблизно по річці Стрипі, а північний – перенесено аж за Старокостянтинів. Таким чином, землі теперішньої Волочищини потрапляли у північно-західний куток тогочасного Поділля.

Аналогічна ситуація зображена і на карті Ніколаса Фішера 1657 року – Волочиськ тут не зображений, але аналіз карти неоднозначно свідчить, що територій теперішньої Волочищини – це складова частина Поділля. Адже на подільській землі позначено як Збруч по всій своїй течії, так і Південний Буг, із своїми правими та лівими притоками

Волочиськ під позначенням «Woloczyꭍze» можна знайти і на карті 1665 року під назвою «Upper and Lower Podolia» («Верхнє і Нижнє Поділля») французьких картографів батька і сина Сансонів. На цій карті позначено не лише Волочиськ, але і навколишні населені пункти – Ожигівці, Федірки, Тарноруду (під своєю давньою назвою – Роматинці), Супранівку, Чернилівку. А наше місто та навколишні землі віднесені до території «HAUTE PODOLIA» – Верхнього Поділля.

Карта Анрі Шатлена та Ніколаса Жудевіля 1714 року цінна тим, що на ній позначено назви двох давніх українських територій Волині (Palatinat de Volhinie) та Поділля (Palatinat de Podolie) та кордон між ними (пунктирна лінія). Не дивлячись на те, що Волочиськ на цій карті не позначено (тут є Тернопіль, Меджибіж, Вишнівець, Красилів, Деражня), немає сумнівів про його включення до складу Поділля, адже річка Збруч по всій своїй течії протікає по подільській території.

На карті німецького видавця і картографа Матеуса Зойтера, яка була видана у 1740 році в місті Аугсбурзі, Волочиськ теж розташовано у північній частині Верхнього Поділля (Podolia Sup)

На карті Жана Гомана, яку було видано в Нюрнберзі у 1775 році, наше місто вперше названо максимально подібно до своєї теперішньої назви – Волчиськ (Wolczysk). Знаходилося воно у той час на території PODOLSKI WOIEWODZTWO – Подільського воєводства, кордон якого із волинськими землями на території Волочищини проходив між Ожигівціями та Базалією, по водорозділах річок Смотрича, Случі і Південного Бугу.

На карті 1781 року, авторства Антоніо Затта, Волочиськ позначено у складі Podolia – Поділля та розміщено у північно-західній частині цього історичного регіону України

Англійський картограф Томас Кітчін у 1787 році підготував свою працю «A new map of the Kingdom of Poland with its dismembered provinces» – «Нова карта Польщі з її розподілом по провінціях», на якій Волочиськ позначено як Woloczyꭍzа, а сам населений пункт входить до складу Palatinatе ofKaminiec– провінції Кам’янецької. А кордон між Поділлям і Волинню вже традиційно показано по водорозділах басейну Прип’яті та Дністра і по течії Південного Бугу.

До яких же висновків стосовно Волочиська можна прийти, вивчивши географічні карти 300-400 літньої давності?

Висновок 1на жодній із відомих карт до 1796 року видання, наше місто не зображено у складі земель Волині. В межах цієї публікації наведено далеко не вичерпний перелік давніх географічних карт, де фігурує наше місто, або зображена територія Волочищини, але ще раз повторюся – на жодній із цих карт, які були опрацьовані для підготовки матеріалу, Волочиськ не відноситься до складу Волині.

Висновок 2 – судячи з географічних робіт, наше місто не відносилося навіть до категорії прикордонних, оскільки північні кордони Поділля проходили по водорозділу басейну Прип’яті і басейну Дністра та по річці Південний Буг, а це на відстані 20-25 кілометрів від сучасного Волочиська. Західний кордон Поділля був рухомим (постійно змінювався), найчастіше його показують за Тернополем і в різні часи він міг бути на відстані до 100 кілометрів від нашого міста.

Висновок 3 – на окремих картах до складу подільських поселень віднесено сучасні волинські міста – Збараж, Старокостянтинів, Красилів, а до волинських поселень – населені пункти, які зараз визначаються як подільські твердині, наприклад Меджибіж.

Висновок 4 – про період волинської історії нашого міста твердо варто говорити, як про час із 1796 року по 1923 рік. Саме на картах Подільської губернії 1923 року Волочиськ вперше показано у складі цього адміністративно-територіального утворення.

Висновок 5 – ведучи дискусію про приналежність Волочиська до Волині чи Поділля слід розуміти, що наше місто, як таке, що знаходилося недалеко від кордону тогочасних історичних українських регіонів, могло на певний час відходити у підпорядкування до Волині, особливо, зважаючи на той факт, що його середньовічні власники Збаразькі, Вишневецькі були великими волинськими магнатами. Тут напрошується пряма аналогія із Західноукраїнськими землями, які тривалий час перебували під владою Австро-Угорщини, Польщі, але від того не стали частиною Польщі, Угорщини чи Австрії, зберігши свою українську ідентичність та історичну пам’ять. Тому не варто плутати історичну приналежність із адміністративно-територіальною, як це відбувається у випадку Волочиська.

Висновок 6 – така неоднозначна ситуація, що склалася із приналежністю Волочиська та Волочищини до історичних земель України, на мою думку, обумовлюється тим фактором, що наше місто та прилегла територія в епоху Середньовіччя відносилися до складу давньої та маловивченої Болохівської землі, яка знаходилася між Волинню та Пониззям (як тоді називали Поділля) та стала розмінною монетою у своїх сусідів в боротьбі за владу та території. Але це вже інша історія, яка заслуговує на окрему повноцінну публікацію…

Залиште Ваш коментар

1 коментар

Коментарі закрито