Як у Волочиську з’явилася митниця

_{автор – Олександр Фрадинський, дослідник історії, канд. екон. наук}

Серед архівних документів нормативно-правового та розпорядчого характеру, які були зведені у «Полное собрание законов Российской империи. 1646-1913 года» під номером 20337 від 22 липня 1802 року означено документ, що стосується однієї зі сторінок історії життя нашого міста – «Высочайшеутвержденный докладъ Министра Коммерции. – О возстановленіи Волочисской Таможни», текст якого варто навести дослідно (зі збереженням мови, стилістики та пунктуації викладу):

«Докладъ. Ваше Императорское Величество, предместнику моему в Октябре прошлого года Высочайше повелеть соизволили, чтобы прошение Депутатам Подольской Губернии о доставлении некоторых выгод в пользу торговли того края предложить на разсмотрение Комерц-Колегии, и что ею положенно будет, представить Вашему Величеству. В исполнение чего Комерц-Колегия разсмотрела обстоятельства сего дела, находит, что торговля тамошнего края стесняется чрез неимение на пространстве границ от Радзивилова до Исаковец Таможни и чрез недозволение на Исаковецкую лежащую на пункте соединения Галиции и Молдавии привозить товары кроме вин Венгерского и Валахского, кос сенокосных и соли; вывозимые же из Галиции товары должны провозимы быть чрез Таможню Радзивиловскую, а идущие из Турции чрез Могилевскую, что по причине дальности и затруднительной дороги весьма купечеству отяготительно, о каковой неудобности удостоверяет и Каменца-Подольского Военный Губернатор. – Таковыя обстоятельства Комерц-Колегия соображая с пользой торговли и казны, определением своим заключила: возстановить между Радзивиловом и Исаковцами существовавшую в 1799 году Волочисскую Таможню, чрез которую лежит дорога в разныя торговыя Волынской и Подольской Губерний города и местечки, в коих бывают ежегодно знатныя ярмарки, а чрез Исаковецкую Таможню дозволить пропускать товары как Турецкие, так и из Галиции идущие без всякого изъятия; на каковой конец сочиненный ею штат возстановляемой Таможни препроводила ко мне для поднесения Вашему Императорскому Величеству.
По объязанности звания моего разсмотрев такое определение Комерц-Колегии и находя оное во всех частях сообразным с пользой торговли, я осмеливаюсь предать оное Вашего Величества благоусмотрению и всеподданейше поднесть примерный штат предполагаемой таможни на Высочайшее Ваше утверждение.
Резолюция. Быть по сему.»

Які ж можна зробити висновки із цього законодавчого рішення та чим вони цікаві для дослідників нашого краю?

• Висновок 1. Не дивлячись на згадку про те, що митниця у Волочиську існувала до 1799 року, датою утворення митниці у нашому місті слід вважати 22 липня (3 серпня за новим стилем) 1802 року. Період до 1799 року в історії Волочиської митниці слід вважати умовно-стихійним, адже після поділів Речі Посполитої кордон між Російською та Австрійськими імперіями в наших краях встановився по Збручу. У Маніфесті про приєднання нових територій та створення на їх базі нових губерній особливо наголошувалося про необхідність розбудови та встановлення прикордонного та митного контролю на нових рубежах. Тобто, створення таких установ відбувалося несистемно, практично у кожному прикордонному населеному пункті. Рішення ж від 1802 року носило обґрунтований характер, базувалося на вивченні ситуації та необхідності пожвавлення торгівлі, підтримувалося як місцевим населенням, так і органами державної влади.
• Висновок 2. Доцільність створення митниці у Волочиську обумовлювалося його вигідним географічним становищем та тим фактом, що наше місто розташоване на широтному торгівельному шляху між тогочасними російськими та австрійськими містами, на лінії Вінниця-Проскурів-Тернопіль-Львів. Саме з цієї причини згодом до Волочиська було побудовано залізницю, що стало додатковим стимулом для пожвавлення життя у нашому місті, а Волочиська митниця стала одним із сухопутних лідерів у міжнародній торгівлі Російської імперії.
• Висновок 3. Рішення про створення у містечку Волочиськ митниці приймалося на найвищому державному рівні – російським імператором Олександром І за поданням Міністра комерції М.П. Румянцева. Саме їх можна вважати «хрещеними батьками» розвитку митної служби у Волочиську.
• Висновок 4. Підставою для подання доповіді стало звернення мешканців тогочасної Подільської губернії, які, не дивлячись на наявність митниці в Ісаківцях (цей населений пункт знаходиться у сучасному Кам’янець-Подільському районі, у місці впадіння Збруча в Дністер) висловилися за відкриття митниці у Волочиську. Хочеться звернути увагу читачів, що на той час наше місто було включено до складу Волинської губернії. Погодьтеся, виглядає дуже дивно, що мешканці («депутати», як зазначено у доповіді) і військовий губернатор Подільської губернії просили про відкриття митниці у містечку сусідньої губернії. Адже у них були і свої претенденти на цю роль, наприклад Сатанів чи Гусятин. Як на мене, це свідчить лише про те, що до появи кордону по Збручу наше місто належало до історичного Поділля, про що вже йшла мова у публікації «Волочиськ: Волинь чи Поділля?». Зважаючи на цю обставину, таке прохання подолян, які вважали Волочиськ нехай колишнім, але тимчасово волинським містом, не виглядає дивним.
• Висновок 5. Утворення митниці у Волочиську означало різку активізацію економічного життя у регіоні, адже з’являлися нові державні чиновники із сім’ями, для яких необхідно було розбудовувати службову і житлову інфраструктуру. Перенаправлення частини зовнішньоторгового потоку вимагало поліпшення існуючих та будівництво нових доріг, розвитку супутньої інфраструктури – корчем, шинків, постоялих дворів, готелів і ресторанів (для благородної публіки). Все це разом обумовлювало появу значної кількості додаткового фінансового ресурсу, частина якого йшла у кишені місцевих мешканців, залучених до обслуговування товарних потоків.