Автор тексту – Володимир Матусяк, історик
Ця публікація, друзі, є логічним продовженням моєї попередньої статті «Волочиськ-Підволочиськ: розвінчую міфи давньої історії».
Попереднього разу я прийшов до кількох важливих висновків. Ось два найголовніші:
1. Стародавні Волочища-Волочиська-Волочиськ (XV – кінець XVIII ст.) – це було єдине поселення, а не два окремих по обидва боки Збруча. Наявні географічні карти чітко локалізують його на лівому березі річки (сучасна Хмельниччина).
2. До останньої третини XVIII ст. у джерелах немає жодних згадок про поселення під назвою Підволочиськ.
Я замислився над тим, чому у Підволочиську сформувалася протилежна точка зору і постійно повторюється твердження про виникнення Волочища «саме на правому березі», «два поселення по обидва боки річки»? Переконаний, що на це вплинув нарис про Підволочиськ у книзі «Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська область» (ці томи сірого кольору є, мабуть, у кожній бібліотеці). Це видання 1973 р. сильно заангажоване комуністичною пропагандою, оспівує «колгоспний рай» і т.п. Авторами згаданого нарису були Ф.В.Головач та М.І.Шевчук. Не буду дорікати цим людям, оскільки тоді вони не могли користуватися електронними ресурсами. Але складається враження, що теза про «два окремі поселення» була ідеологічною, покликаною обгрунтувати приєднання до УРСР колишніх польських територій (мовляв, братні містечка знову разом). Є у цьому нарисі й посилання, а тому я вирішив їх перевірити на достовірність.
На ст. 445 у першому абзаці йдеться про «два поселення з однаковою назвою Волочище», «виникнення поселення на правому березі Збруча», появу у середині XVII ст. окремого Підволочиська. Автори нарису покликаються на 3-ій том «Актів Кременецького земського суду» (виданий у Києві 1965 р.). Знаходжу назви вказаних у посиланні актів. Ось вони:
«67. Січня 3. Лютого 21 — Апеляція пп. Ядвиги, Северина, Єви, Анни, Лукаша, Станіслава і Малхера Бруцьких у справі порушення ротмістром Миколою Малинським договору на оренду маєтку в с. Волочище, док. No 73, арк. 69 зв. — 71. Ст. 176. 1620 рік.»;
«3. Лютого 19 — Зізнання возного «єнерала» Київського, Волинського і Брацлавського воєводств Матіяша Адамовича про вручення позову князям Збаразьким від п. Миколи Малинського за привласнення спадкового маєтку в м. Волочищі, док. No 4, арк. З, 4. Ст. 229. 1624 рік.»;
«10. Липня 17 — Зізнання возного «єнерала» Волинського воєводства Матвія Микулича про вручення позову п. Миколі Малинському від кн. Анни Збаразької за несплату 20 000 польських злотих за закладення маєтку в с. Волочище, док. No 6, арк. 11 зв., 12. Ст. 230. 1624 рік.».
Ні про які «два поселення» й окремий Підволочиськ ні слуху ні духу! Є ще друге посилання на роботу М.І.Теодоровича (1899). Знаходжу т.3, ст. 176: там лише текст усім відомого акту поділу спадщини князів Збаразьких 1463 року, у якому згадані Волочища (єдине поселення) без вказівки на їх точне розташування. Таким чином, посилання зовсім не відповідають висновкам авторів нарису про Підволочиськ.
Для того, аби читачі зрозуміли обставини виникнення Підволочиська, вдамся до деяких загальних пояснень. До 1772 р. наш край входив до складу Речі Посполитої (яку ще не зовсім вірно в літературі називають Польщею). Через складне переплетіння політичних обставин територію цієї держави тричі поділили сусідні імперії – Священна Римська (Австрійська), Російська та Прусська. За першим поділом 1772 р. річка Збруч (або, за версією австрійців, Подгорець) стала прикордонною. Вона розділяла лівий «польський» берег та правий «австрійський». Після другого поділу 1793 р. лівий, «волочиський», берег опанувала Російська імперія, оскільки до її складу було приєднане усе українське Правобережжя.
Мій шановний колега зі Збаража Р.В.Підставка дуже слушно звернув увагу на «Карту Польщі з її провінціями, воєводствами, землями і регіонами», котра була видана у Парижі якраз 1772 р. (дата збігається з першим поділом Речі Посполитої). Автором цієї карти був італійський географ Джованні Антоніо Річчі Занноні. На ній споруди Волочиська схематично позначені виключно на лівому березі Збруча. На правому ж, натомість, показані села Качанівка, Заднишівка, Мовчанівка та Дорофіївка. Найцікавіше, що тут немає жодних слідів як Підволочиська, так і Староміщини. Крім того, чітко видно, що територія сучасного Підволочиська входила до Кременецького, а не сусіднього Теребовлянського повіту.
Ю.М. Мокрій опублікував дуже цікавий гербовий бланк волочиської митниці (ще «польської») 1773 р. Виникає логічне припущення, що навпроти мала б виникнути митниця австрійська.
Пропоную переглянути ще одну відому австрійську топографічну військову карту майора Фрідріха фон Міга (1779-1783). На ній чітко бачимо Волочиськ, але навпроти за Збручем позначений «форштадт Волочиська» – передмістя з кількох будівель й соляного складу. Окреме поселення Підволочиськ тут знову відсутнє, хоча бачимо Заднишівку та Староміщину.
Пан Юрій Мокрій пише, що власник волочиського ключа, граф Фрідріх Мошинський продав частину власних маєтностей шляхтичам Жищевським – родичам його другої дружини Соломії. Після поділів Речі Посполитої ці землі залишилися на правому, «австрійському», березі. Їх власники змінювалися, але, наскільки я зрозумів, тут виник присілок Староміщини, у якому розташовувався фільварок – шляхетське господарство. Цим питанням я спеціально не займався, тому покладаюся на свого колегу.
Треба пояснити, що слово «присілок» тлумачиться академічним словником як «невелике село, розташоване поблизу більшого, або частина великого села».
На географічних картах кінця XVIII ст. ми вперше зустрічаємо Підволочиськ. Йдеться про карти Галичини, виконані наприкінці 1780-их австрійцем Йозефом Лісганігом та французом Франсуа Жозефом Мейре. Обидві були видані у Відні в 1790 р. Принаймні, це перші відомі особисто мені такі карти, на них звернув увагу мій добрий знайомий Віталій Грех. Отже, тут вперше бачимо Підволочиськ, а також розташовану поруч Староміщину та Волочиськ за Збручем. Я особисто схильний думати, що поява Підволочиська пов’язана саме з перехідним митним пунктом на кордоні. Вважаю, що все-таки Підволочиськ (німецькою Унтерволочиськ) – це окремий присілок Староміщини, бо картографи чітко відділяють його від останньої.
У статті «Вікіпедії» про Підволочиськ читаємо: «Наприкінці 18 ст. містечко під назвою Унтерволочиськ австрійська адміністрація записала до Староміщинської волості Тернопільського округу.». Тернопільський округ (циркул) існував з 1783 року, але перевірити належність до нього Підволочиська мені поки не вдалося. Однак сумнівним видається твердження, що у 1857 році Підволочиську надали статус містечка у Скалатському повіті.
Такий повіт (округ) існував із 1854 р. Виданий у Львові «Статистичний довідник Галичини 1867 року» (оригінальна назва – «Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei.») перераховує гміни (громади) Скалатського повіту. Але на ст. 129 дізнаємося, що Староміщина та Підволочиська (вони зазначені разом, як одне поселення) належали до гміни Медин Збаразького повіту (округу; нім. Becirk). Окрім них туди входили: Богданівка, Добромірка, Дорофіївка, Гнилиці малі (Гнилички), Гнилиці великі, Holozуuce, Голотки, Huszczanki, Яківці, Клебанівка, Климківці, Коржиловка, Кошляки, Козярі, Лозовка, Медин, Мислова, Нове село, Ободовка, Пальчинці, Пеньківці, Просівці, Скорики, Супранівка, Токи, Воробіївка, Терпилівка, Заднишовка.
На підтвердження отримання Підволочиськом статусу містечка у 1857 р. Ю.М.Мокрій наводить титульний листок документу. Це зображення має дуже погану якість, але заголовок можна прочитати: це «Sprawozdanie» (з польської – «звіт») адміністративної комісії щодо пропозиції крайового відділу у справі вилучення осади (маєтку) Подволочиська з двірського обширу Староміщини та вилучення осади Загребелля з громади Заднишовки для утворення окремої міської громади (містечка) Подволочиська». Текст нижче починається зі звернення «Високий Сейме!». Однак цей документ не може датуватися 1857 роком, оскільки Галицький крайовий сейм був утворений лише у 1861-му. Крім того, на мою думку, у лівому верхньому куті аркуша можна розгледіти іншу дату – 1871 рік (хоча через погану якість я тут на 100% не впевнений).
Проте між 1857 і 1871 роком в історії Підволочиська відбулася визначальна подія: проведення через містечко залізничної гілки та урочисте відкриття сполучення з Волочиськом (4 листопада 1871 р.). З того часу маленький присілок отримав потужний імпульс для економічного розвитку.
У своїй книзі Ю.М. Мокрій наводить цікаві уривки зі збірника «Підволочиськ — місто на російському кордоні», виданого в Єрусалимі вихідцями з Надзбруччя. Там дуже влучно Підволочиськ названий «містом, що виникло з необхідності». Проведення залізниці потребувало робочої сили для вирішення складних технічних проблем. Далі цитую спогади:
«Австрійці приймали на роботу робочих з числа селян в сусідніх селах. Робочі були зобов’язані мати свій інструмент і долати відстань 2–3 кілометрів, щоб добиратися на роботу щодня. Проте, на той час, коли вони доплентувалися, то були дуже слабкі і стомлені. Таким чином було вирішено спорудити бараки, що містили елементарні зручності були побудовані на ділянці роботи. І, таким чином, в числі перших громадян Подволочиська прибули: Авігдор Вейглер, Редер Гирш, Яаков Шенкель, Льові Фервер, Kестен ім’я якого невідомо, Шауль Цвіллінґ, Фейнтух по прізвиську Хирш із Староміщини та інші. Вони будували для себе маленькі кустарні будівлі і працювали як торговці. Бізнес їх швидко ріс, і маленькі будівлі виникали як гриби після дощу…».
Тому справа зі створенням окремого містечка у Галицькому сеймі мала б логічно початися саме у час побудови колії, а не раніше. Крапку у цьому поставив своїм указом австро-угорський цісар (імператор) Франц-Йосиф I. Мені вдалося знайти цей документ.
У «Журналі крайових законів та розпоряджень для Королівства Галичини та Лодомерії разом з Великим князівством Краківським» від 26 квітня 1881 р. на ст. 106 читаємо текст закону №41 (подаю у власному перекладі):
«Закон, дійсний для Королівства Галичини та Лодомерії з Великим Князівством Краківським про вилучення осади Подволочиська з двірського обширу Староміщини та вилучення осади Загребелля з громади Заднишовки для утворення окремої міської громади (містечка) Подволочиська.
Згідно з ухвалою Сейму Мого Королівства Галичини та Лодомерії з Великим Князівством Краківським постановляю про наступне:
Артикул 1.
а) Вилучається осада Загребелля Заднишовецьке із гміни Заднишовка, б) осада Подволочиська з обширу двірського Староміщини. Ті вилучені осади мають творити одну міську гміну (містечко) Подволочиська.
Артикул 2.
Розмежування виділеної осади Загребелля заднишовецьке від іншої частини гміни Заднишовка, також виділеної осади Подволочиська від іншої частини обширу двірського Староміщини, а також поділ майна і нерухомості гміни Заднишовка поміж виокремленою осадою Загребелля заднишовецьке і іншою частиною гміни Заднишовка, та врегулювання майнових стосунків, використання виділеної нерухомості гміни буде відбуватися адміністративним способом Намісництвом разом з Крайовим відділом.
Артикул 3.
Виконання цього закону доручаю Моєму Міністру внутрішніх справ.
Мюрцштег, дня 30 грудня 1880 року.
Франц Йозеф, рукою власною
Тааффе, рукою власною.»
Треба пояснити, що Королівство Галичини та Лодомерії – це коронний край (провінція), до якого входила сучасна Тернопільщина; Мюрцштег – комуна в Австрії, де імператор підписав цей документ; Едуард Тааффе – міністр-президент Цислейтанії (австрійських коронних земель імперії).
Таким чином «одіссея» зі створенням містечка Підволочиськ завершилася наприкінці 1880 р. «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» (том VIII, ст. 481) повідомляє, що того року тут уже налічувалося 1874 постійні мешканці. Саме після цього, на думку геральдистів, новий центр гміни отримав свій герб (його реконструювали за печаткою кінця XIX ст): панну, що сидить на троні, тримає у правиці символи Меркурія — давньоримського бога ремесла і торгівлі, іншою ж рукою опирається на овальний щит з якорем та ланцюгом. А 1883 р. у Підволочиську спорудили найдавніший римо-католицький костел – тепер храм Пресвятої Трійці УГКЦ (хоча Вікіпедія, наприклад, помилково твердить, що сталося це на 20 років раніше).
Мій загальний висновок наступний: Поселення Підволочиськ з’явилося орієнтовно у 1780-их роках як митний пункт та присілок Староміщини. А однойменне містечко юридично виникло після указу австро-угорського імператора у 1880 р. Однак я особисто не бачу жодних підстав виводити історію Підволочиська із 1463 р., як твердить дещо зашкарубла «канонічна» версія.
Залиште Ваш коментар