Документ, що описує історичні адміністративні зміни щодо Підволочиська та сусідніх поселень у Галичині у XIX столітті.

[Термін IV, сесія III, Примітка 69] Заява до стенографічних звітів третьої сесії четвертого періоду Національного сейму Королівства Галичини та Лодомерії разом із Великим князівством Краківським у 1880 році. Примітка 69

Звіт Крайового Відділу щодо:

a) Вилучення поселення Підволочиськ із земельного обшару в Староміщини.
б) Вилучення поселення Загребелля Заднишовецьке зі складу громади Заднишівка з метою утворення окремої міської громади (містечка) Підволочиськ.

Високий Сейме!

Залізнична станція Карла Людвіка під назвою «Підволочиськ» була збудована переважно на земельному обшарі в Староміщині, частково ж – на території поселення «Загребелля Заднишовецьке», що належало до громади Заднишівка.

Навколо цієї станції поступово сформувалося дедалі більше поселення, значення якого у торговельно-промислових відносинах зростало, особливо зважаючи на те, що “Підволочиськ” є останньою прикордонною станцією залізниці.

Розташування станції та прилеглого до неї поселення частково в межах земельного обшару Староміщини, а частково – в межах Загребелля Заднишовецького, що навіть не утворює окремої громади, а входить до складу сільської громади Заднишівка, спричинило значні адміністративні труднощі.

З метою розв’язання цих труднощів цісарсько-королівське староство в Скалаті, за співпраці з повітовим відділом, на основі відповідних законодавчих норм, досягло тимчасової домовленості, згідно з якою протягом шести років місцева влада громади Задніщовецька мала здійснювати адміністративний нагляд не лише над усією територією громади Заднишівка, а й над тією частиною земельного обшару Староміщини, яку було продано для приватних забудов.

Однак 18 березня 1876 року цісарсько-королівське намісництво не затвердило цієї угоди, оскільки вона не охоплювала всю територію земельного обшару, а лише ділянки, продані приватним власникам. Крім того, навіть у разі повного об’єднання земельного обшару Староміщини з громадою Заднишівка, такий адміністративний устрій не відповідав би сформованим місцевим умовам та майбутнім перспективам розвитку.

Підволочиськ вирізняється жвавим торговельним рухом, кількість населення тут стрімко зростає завдяки припливу й оселенню сторонніх осіб, які здебільшого мають вищий рівень освіти, ніж місцеве населення громади Заднишівка. Тому виникла необхідність передати управління порядком та громадською безпекою в Підволочиську компетентним людям, рівним за освіченістю та досвідом місцевим жителям.

Цісарсько-королівське намісництво розпорядилося розпочати переговори щодо створення окремої громади в межах поселення, що вже існує на території земельного обшару Староміщини, а також тих, що можуть виникнути у майбутньому.

У цьому процесі було враховано кілька ключових аспектів:

1. Забезпечення нової громади матеріальними ресурсами для незалежного функціонування.
2. Об’єднання всіх мешканців, як постійних, так і тимчасових, які перебувають у Підволочиську з комерційною чи промисловою метою.
3. Включення до нової громади земельних ділянок, що утворюють природну територіальну єдність і відокремлені від сусідніх громад природними кордонами.
4. Наскільки можливо, врахування побажань місцевих жителів.

Виявилося, що громада повинна охоплювати не лише поселення на території земельного обшару Староміщини, а й прилеглу місцевість Загребелля, яка природно відокремлена від громади Заднишівка потоком і ставом.

На момент перепису 1876 року на території земельного обшару Староміщини проживало 841 особа у 66 будинках, а в Загребеллі – 513 осіб у 60 будинках, що в сумі становило 1354 особи у 126 будинках. Відтоді чисельність населення та кількість забудов значно зросли.

У 1878 році між власницею земельного обшару та місцевими поселенцями було укладено угоду про створення окремої громади, яка включала як вже існуючі поселення, так і ті, що могли виникнути у майбутньому. Водночас частина земельного обшару мала залишатися окремою адміністративною одиницею.

Власниця земельного обшару передала у власність нової громади ринок, м’ясні лавки, бойню та колодязь, що забезпечували дохід у 400 злотих річно.

Як поселенці в Підволочиську, так і власниця земельного обшару висловили бажання, щоб Загребелля було вилучене з громади Заднишівка та приєднане до новоствореної громади Підволочиськ, а самій новій громаді надано статус міського поселення.

Результати розгляду:

• Враховуючи стрімке економічне зростання Підволочиська, необхідність покращення адміністративного управління та безпеки, повітова рада 19 вересня 1878 року одностайно ухвалила рішення про створення окремої громади Підволочиськ.
• Вирішено, що громада отримає статус міського поселення.
• Остаточне врегулювання територіальних та майнових питань має бути здійснене в адміністративному порядку.

Висновок:
На основі ухвали Галицького сейму ухвалюється рішення про вилучення Підволочиська зі складу земельного обшару Староміщизни, а Загребелля – зі складу громади Заднишівка, з метою створення самостійної міської громади Підволочиськ.

Львів, 23 червня 1880 року
Маршал крайовий – Людвік граф Водзицький
Доповідач – доктор Францішек Смолька