Автор – Володимир Матусяк, історик
У дитинстві неодноразово доводилося чути згадки про частину нашого міста, відому як «козача ділянка» (у просторіччі – «козачий участок»). Вона розташована між комплексом Волочиського машинобудівного заводу та військовим містечком. Цікаві факти щодо історії цього місця автору вдалося знайти у Державному архіві Хмельницької області. Так у фонді 289 є чотири одиниці зберігання під загальною назвою «Волочиська військова будівельна комісія». Ці документи проливають світло на обставини будівництва у містечку казарм військових частин царської армії на початку XX століття.
Зауважимо, що стратегічне прикордонне положення Волочиська та наявність митниці вимагали зосередження тут певної частини військ та прикордонної сторожі.
15 лютого 1903 року Волочиська військова будівельна комісія, яку очолював генерал-лейтенант Едмунд-Леопольд Фердинандович Свідзінський, отримала лист управління пошт і телеграфу станції Волочиськ щодо передачі під побудову військових казарм 3-го Оренбурзького козачого полку земель Користовецької економії графа Ледоховського (близько 147 десятин) з компенсацією на суму 1039 крб. 80 коп. за десятину, а також виділення 35 десятин під додаткове будівництво казарм 34-го Стародубівського драгунського полку по сусідству дещо західніше.
Граф Лев Янушевич Ледоховський заборонив обстежувати землю. Тому ділянку було вирішено відчуджувати без згоди власника. Через штаб Київського військового округу надіслано клопотання на розгляд імператора. 18 липня 1903 року військова будівельна комісія отримала копію указу Миколи II на ім’я військового міністра, а також Київського, Волинського та Подільського генерал-губернатора. Суть указу – провести відчудження спірної території (31 десятина 2255 кв. саженів) на користь держави, виплатити грошову компенсацію землевласнику, після опису ділянки терміново розпочати будівельні роботи. Указ підписано у Петергофі 2 червня.
Ділянка під казарми межувала з військово-транспортною дорогою на Старокостянтинів (сучасна вулиця Незалежності). Для проведення опису створено комісію у складі старости с. Фридрихівка Макарія Гурного, а також Арсенія Васильовича Голембійовського та Селіфана Григоровича Сидорука. Згодом повітовий голова дворянства повідомляв про відчудження земельних ділянок селян Користови для будівництва водопроводу для обслуговування обох полків.
У переписці військової будівельної комісії з Подільською контрольною палатою називаються постачальники будівельних матеріалів та підрядники. У канцелярії будівельної військової комісії (будинок Губермана в с.Фридрихівка, на території казарм 34-го Стародубівського полку) проведено торги серед підрядників. Так контракт на постачання бутового і цокольного каменю укладено із купцем 1-ї гільдії, австрійським підданим Хаїмом Маранцем із Проскурова через його довірену особу – сина Менаше Маранца. Гашене вапно та гранітний камінь постачав Берко Гойхман, матеріал довозився з кар’єрів станції Гнівань, міста Вінниці та містечка Сатаново. Цегляний завод Маранца мав надіслати 7,5 млн. штук цегли. «Лісові матеріали» для побудови постачали почесні громадяни брати Абрам і Михайло Мозелі.
Будівництво казарм проходило у революційні роки, тому генерал Свідзінський 2 квітня 1905 року написав рапорт керівництву Київського військового округу про те, що на будівництві зосереджено 400 робітників, а тому, у разі заворушень, просив про підтримку драгунів Стародубівського полку. Окрім того, комісія з устрою казарм при Військовій Раді надіслала секретний циркуляр про заборону приймати осіб єврейської національності на будь-які посади у будівельній військовій комісії та її канцелярії.
За документами при казармах було облаштовано стайні. Навколо будівель садівником Домбровським висаджено білі акації. На території «козачої ділянки» гідротехніком із Києва Генріхом Федоровичем Адлером облаштовано артезіанську криницю.
Лист від 11 листопада 1905 року жителя станції Волочиськ Димитрія Євфимієва Качеровського інформує про заказ на виконання ним столярних робіт з облаштування іконостасу новозбудованої церкви для обох полків. Образи церкви розписував художник Микола Грандковський. Церква Успіння Божої Матері була зведена 1908 року за типовим проектом, освячена 9 жовтня того ж року. При штаті перебував один священик, що проживав у казенній квартирі офіцерського флігеля. На жаль, будівля храму сьогодні значно видозмінена. Вона розташована на території військового містечка. Аби отримати уявлення про первісний вигляд храму, можна відвідати однотипну полкову церкву св.Георгія Побідоносця у Хмельницькому.
Історія перебування царських полків у Волочиську була перервана Першою світовою війною.
Залиште Ваш коментар