Підготував – Володимир Матусяк, історик
Коли уважно придивитися до поштових листівок початку XX ст., на яких зображено панораму містечка Волочиськ із перехідним пунктом через річку Збруч, то відразу впадають у вічі великі одноповерхові споруди із каменю ліворуч від мосту при березі. На окремих фото помітно, що вони збудовані із червоної цегли, на інших ці будівлі – білого кольору (вірогідно – отиньковані). Яке ж було їх призначення?
Відповідь ми знаходимо у книзі видатного волинського історика-краєзнавця М.І. Теодоровича «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том IV. Староконстантиновский уезд.» (Почаїв, 1899). У нарисі про Волочиськ автор зазначає, що «…над річкою (Збручем – прим.) у містечку облаштовані казарма із конюшнями для Волочиської бригади прикордонної сторожі і кам’яний будинок для офіцерів бригади. Також при в’їзді у село Фридрихівку зі східної сторони останнім часом були облаштовані дерев’яні бараки (на час табірних навчань) і величезна кам’яна будівля для солдатів прикордонної сторожі з такою ж великою кам’яною конюшнею».
Штаб Волочиської бригади прикордонної сторожі, за інформацією краєзнавця, складався із двох полковників, одного підполковника, трьох ротмістрів, одного поручика, 6 старших і 3 молодших писарів канцелярії штабу бригади, 10 рядових вартових, 50 нижніх чинів.
Нагадаємо, що із 1796 по 1923 р. наше місто було центром однойменної волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії. По Збручу проходив кордон між Російською та Австрійською (із 1867 р. – Австро-Угорською) імперією. Тому життя місцевих обивателів тісно перепліталося із розквартированими тут прикордонниками.
Волочиська бригада була складовою Окремого корпусу прикордонної сторожі (ОКПС) – роду військ у збройних силах Російської імперії, що призначався для охорони державних рубежів. Корпус був створений указом імператора Олександра III у 1893 р. Раніше такі функції виконувало відділення прикордонного нагляду Департаменту митних зборів Міністерства фінансів, тобто робота митниці й прикордонної сторожі суміщалася.
У мирний час корпус, як це не дивно, підпорядковувався тому ж Міністерству фінансів, а під час ймовірних бойових дій переходив в управління Військового міністерства. Відповідно, міністр фінансів вважався почесним командиром (шефом) корпусу, а безпосередньо його очолював командир корпусу, який за статусом прирівнювався до начальника військового округу.
ОКПС поділявся за територіальним принципом на округи, а далі – на 35 бригад. Волочиська бригада була створена 10 лютого 1899 р. у складі Радзивилівського митного округу (в подальшому її підпорядкованість буде змінюватися).
Кожна бригада складалася із 3-4 відділів, що поділялися на 4-5 загонів. У загонах утворювалися кордони (по 15-20 чол.) і пости на чолі із унтер-офіцерами.
Наприклад, у 1899-1914 р. до Волочиської бригади прикордонної сторожі належали: 1-ий відділ у складі Колоденського, Трояновського, Люлинського, Щасновецького загонів із центром у містечку Вишгородок; 2-ий відділ – Ожиговецького, Волочиського, Морозівського (хутір Морозівка нині у складі с. Поляни – прим. авт.), Тарнорудського та Чорно-Острівського залізничного загонів із центром власне у Волочиську; 3-ій відділ – Курівського, Сатанівського, Колокольцевського, Голенищевського, Гусятинського із центром у Гусятині; 4-ий – Шидловецького, Збрижського, Волохського, Пуклякського загонів із центром у містечку Лянцкорунь Подільської губернії (тепер – с. Зарічанка Чемеровецького району – прим. авт.; пізніше перенесений у містечко Збриж). Окрім того, у Волочиську діяли штаб бригади, медичний і ветеринарний лазарети, майстерня зброї та учбова команда. Таким чином у бригаді було 19 загонів, вони поділялися на 56 постів.
Цікаво, що загони 2-го відділу, розташованого у Волочиську, мали такі пости: Ожиговецький загін – Ожиговецький, Почапинський, Новогреблівський (у сучасному селі Збручівка – прим. авт.); Волочиський загін – Волочиський (т.зв. «перехідний пункт» через Збруч), Волчковецький (Вочковецький), Мисловецький, Дорофіївський; Морозівський загін – Морозівський, Оржеховецький, Канівський; Тарнорудський загін – Мальчевський, кордон-пост Тарнорудський, Тарнорудський, Постолівський; Чорно-Острівський залізничний загін – Чорно-Острівський пост.
Волочиська бригада прикордонної сторожі була підпорядкована 4-му митному округу, що розташовувався у Бердичеві (1899-1900), пізніше – Житомирі (1900-1903) та Києві (із 1903). У 1909 р. проходить чергова реорганізація, внаслідок якої бригади прикордонної сторожі відокремлюються від митних і об’єднуються у прикордонні округи. Підрозділ отримує назву 19-тої прикордонної Волочиської бригади та входить до того ж 4-го прикордонного округу.
Основними завданнями бригади були пропускний контроль на кордоні, перешкоджання таємним переходам через кордон, боротьба із контрабандою – ввозом з-за кордону товарів, не оплачених встановленим митом.
Офіцери прикордонної сторожі мали назви чинів армійської кінноти. Прикордонники носили форму гвардійських драгунських полків, але із деякими відмінностями. Мундир, а також околиш, тулії та обшлаги фуражки, закруглений комірець були зроблені із сукна темно-зеленого кольору. В якості парадного головного убору використовувалася папаха із світло-зеленим верхом. Повсякденні погони були із світло-зеленого сукна (у офіцерів – із золотистими галунами), похідні погони – захисного кольору. Основним озброєнням чинів прикордонної сторожі вважалися драгунська шашка зразка 1881 р.; драгунська гвинтівка зразка 1891 р.; карабін зразка 1907 р.; револьвер зразка 1895 р.; «револьвер-карабін» системи Нагана з прикладом зразка 1895 р. Неодноразово прикордонникам доводилося вступати у збройні сутички із контрабандистами.
Нижні чини Волочиської бригади прикордонної сторожі на чолі з унтер-офіцером – командиром прикордонного посту. Фото після 1909 р. 
Нижні чини з командиром загону Волочиської бригади прикордонної сторожі. Фото зроблене до 1909 р. у м. Проскурові Подільської губернії. 
Унтер-офіцер Волочиської бригади прикордонної сторожі. Фото зроблене після 1909 р. у м. Проскурові. 
Нижній чин 19-ї прикордонної Волочиської бригади у мундирі нового зразка із нагрудною відзнакою за успішне закінчення курсу навчання учбової команди. 1913 р.
Командувачами Волочиської бригади прикордонної сторожі були: полковник Віктор Іванович Вейс (1889-1895); полковник Віктор Ілліч Булацель (1895-1896); полковник Олександр Антонович Чегринцев (1896-1900) – після звільнення зі служби жив в Одесі, помер у 1906 р., був похований на Військовому секторі Нового християнського кладовища; генерал-майор Сергій Павлович Щоголєв (1901-1902); генерал-майор Іван Іванович Мачинський (1902-1908); полковник Михайло Михайлович Дмитрієв (1908-1911) – дворянин, колишній випускник Петровського Полтавського кадетського корпусу; полковник Григорій Володимирович Ніколаєв (1911-1916) – колишній випускник Єлизаветградського кавалерійського юнкерського училища, кавалер 6 орденів. Відомі також імена офіцерів, які у різні роки були командирами Тарнорудського загону: ротмістри Андрій Артемович Єрігов, Петро Петрович Аблов, Валентин Федорович Полікарпович.
У вищих чинів Волочиської бригади склалися приязні стосунки із офіцерами Тернопільського гарнізону австро-угорської армії. Зокрема, відомо про взаємні візити військових. Так, 13 червня 1897 р. австрійські драгуни 15-ї кавалерійської бригади під керівництвом генерал-майора Брудермана прибули кур’єрським потягом до Волочиська на запрошення командира бригади полковника Чегринцева. Платформа залізничного вокзалу була заповнена місцевими жителями, котрі прийшли подивитися на іноземців. Сама зустріч відбулася у будівлі Офіцерського зібрання, де під час застілля велася жвава розмова, виступали хористи і танцівники, які отримали захоплені відгуки гостей. Військові зробили спільну фотографію. У супроводі кінної сотні австрійські офіцери пізно увечері відбули до кордону (за 4 версти від вокзалу), де на завершення зустрічі підняли келихи із шампанським…
Із початком Першої світової війни округи Прикордонної сторожі були підпорядковані військовому міністерству. Їх особовий склад або брав участь у бойових діях, або ніс прикордонну службу для упередження висадки ворожого десанту.
Окремий корпус прикордонної сторожі був ліквідований більшовицькою владою у березні 1918 р., а натомість створене Головне управління Прикордонної охорони Радянської республіки при Наркоматі фінансів. Із весни 1924 року у нашому містечку почав діяти 22-ий Волочиський прикордонний загін, який буде здійснювати повноваження охорони кордону до початку Другої світової війни.
Залиште Ваш коментар