ЄДИНА НА ВОЛОЧИЩИНІ ПАМ’ЯТКА ПЕРІОДУ УКРАЇНСЬКИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ РОЗТАШОВАНА У СЕЛІ ХОЛОДЕЦЬ.
Підготував – Володимир Матусяк, історик (м.Волочиськ)
31 травня 1919 року в районі Волочиська – Ожиговець – Тарноруди розпочався спільний наступ об’єднаних військ УНР та ЗУНР проти більшовицьких підрозділів, зав’язалися кровопролитні бої. Внаслідок слабкої боєздатності Чигиринський більшовицький полк відступив з містечка Волочиськ. В «евакуаційних» нарисах старшини Дієвої Армії УНР Гната Завадського зазначалося:
Станція (Волочиськ) була абсолютно порожня, жодного вагону. Більшовики все вивезли з собою. Місцеві жителі розповідали, що у Волочиську весь час перебували українські більшовики… У Волочиську перебувала ставка Петлюри. Тут ми (уряд) перебували з 4 по 6 червня…
Відомо також, що у Тарноруді дислокувався Станіславівський полк армії УНР чисельністю 1000 чоловік при 25 кулеметах. 8 червня по військах Директорії оголошено телеграму Головного отамана Симона Петлюри щодо більшовицьких провокаторів:
В Волочиську, після вступу українського війська, козаками був заарештований робітник, який підбурював козаків здійснити єврейський погром. Наказую провокаторів розстрілювати, повідомивши про це населення
Протистояння тривало із перемінним успіхом. Таращанська бригада 1-ї Української радянської дивізії на чолі із В.Боженком 1 липня прорвала лінію фронту в районі Базалії-Купеля і відкинули українські війська до залізниці Волочиськ-Проскурів.
Проте у повідомленні Старокостянтинівського ревкому більшовиків Корчівської волості від 14 липня 1919 року вже зазначалося:
Чорний Острів зайнятий січовиками. Кременець, Меджибіж очищені від радянських військ. Під Ярмолинцями розбитий Таращанський полк. В районі Волочиська теж стоять українці. Купельська волость вся налаштована проти більшовиків … Між селянством нічого не можна взнати, всі вороже відносяться до радянських службовців
У ті ж тривожні дні початку червня в с. Холодець більшовики з Таращанської бригади стратили 17 полонених козаків та старшин 10-го полку сірожупанників Армії УНР. Волонтерами благодійного фонду «Героїка» кілька років тому виявлено текст статті газети «Український козак» (число 43 від 31 серпня 1919 року), де висвітлено обставини трагедії. Подаємо зміст мовою оригіналу :
24 серпня 1919 року наш полк мав змогу віддати останню шану своїм товаришам – козакам та старшинам, замученим большевиками в с. Холодець після бою 1 червня 1919 року. На могилку зібралося майже все село. Під час панахиди та промови командира полку селяни плакали. Після панахиди команда віддала траурний салют. Панахида зробила сильне вражіння на селян, які, до речі сказати, дали останній притулок на цьому світі мученикам на сільському кладовищі. Селяни розказували, що після того, як большевики (таращанці) вибили нас з-під міста Купеля (?), в село в’їхав на фаетоні старий, сивий большевицький комісар чи командір. В цей мент біля ставу були вистроєні полонені козаки та старшини, всього 17 чоловік, яких він почав бити канчуком по обличчям та головам. Після звірського знущання, після того, як у деяких були розбиті голови, їм наказано було бігти просто в ставок. Одразу зацокав кулемет. Большевики почали стріляти з рушниць. Всі наші сірожупанники полягли біля ставу, та де-які у дворі. Після цього большевики доколювали де-яких багнетами та добивали прикладами. Через декілька днів селяни, зібравши окремі члени трупів, поховали їх на своєму цвинтарі. Тепер на тих дорогих могилах полк поставив хреста з мідною дошкою, на якій написано: “Борцям за Україну – козакам та старшинам 10-го полку сірожупанників, замученим большевиками в с. Холодець після бою 1 червня 1919 року. Є.Т. Дієва армія УНР. 24-8-19
Автором повідомлення був командир 10-го полку сірожупанників Анатолій Костик (р.н. невідомий -1920), що пізніше загинув у бою під час знаменитого Першого Зимового походу армії УНР під проводом генерала Михайла Омеляновича-Павленка.
Пошуковцями благодійного фонду «Героїка» проведено опитування жителів села та виявлено місце поховання на сільському кладовищі. 23 вересня 2012 року тут встановлено пам’ятник у вигляді козацького хреста. Будівельними роботами керував майстер Олег Собченко. На жаль, сьогодні це єдине знайдене місце вшанування пам’яті борців за національну незалежність на волочиській землі.
Залиште Ваш коментар