Автор – Володимир Матусяк, історик.
Кілька років тому автору під час службового відрядження пощастило зустріти цікавих співрозмовників. Півтори години невимушеної бесіди з молодим подружжям у залізничному вагоні закарбувалися в пам’яті, адже чоловік виявився італійцем, більше того – справжнім сицилійцем. Завдяки дружині, котра люб’язно погодилася виконувати роль перекладача, була змога поставити багато питань нашому гостю. Поміж іншого мова йшла про особливо шановані на Сицилії дні, присвячені пам’яті небесної покровительки острова – святої Агати. Виявляється, щорічно у лютому місцеві мешканці та присутні туристи з усього світу мають змогу побачити яскраве дійство – процесії в традиційних костюмах, карнавал та феєрверки, меси в храмах та винесення на огляд присутніх нетлінних мощів святої.
І тут несподівано згадався такий факт. В енциклопедичному виданні «Національна символіка України» (2007) авторами було проілюстровано печатку містечка Волочиськ за 1793 рік з досить простою стилізацією. На геральдичному щиті зображено святу, що стояла на хмаринці, тримаючи в руках пальмову гілку та смолоскип із запаленим полум’ям. Такі атрибути в традиції іконопису належали саме святій Агаті. Що ж може бути спільного між сицилійськими звичаями та історією нашого міста?
Ключ до відповіді – в життєписі святої. Агата (у православ’ї – Агафія) народилася 235 року н.е. у відомій сициліанській родині. Після прийняття хрещення вродлива дівчина вирішила зберегти цнотливість, хоча до неї сваталося багато потенційних наречених. Її руки домагався римський намісник острова Квіціан, проте Агата відкинула зухвалі залицяння. Тоді префект жорстоко помстився. За антихристиянськими законами того часу Агату безпідставно звинувачено в розпусті, кинуто до в’язниці та піддано страшним катуванням. Після того як дівчина мужньо стерпіла біль і наругу, не бажаючи поклонитися римським богам, її спалили на вогні. Це сталося 5 лютого 251 року. Агаті було всього шістнадцять. Історія життя юної християнки надихала багатьох митців епохи Відродження та бароко.
По стародавній традиції у день св. Агати освячується хліб, сіль і вода, завдяки яким місце, де вони знаходяться, охороняється від пожеж та ударів блискавки. Отож великомучениця, яку зображували на печатці Волочиська, була небесною заступницею від вогняного лиха. А так як містечко, за повідомленнями історичних документів, неодноразово опинялося в лапах «червоного півня», то такий вибір можна вважати закономірним.
Залишається незрозумілим приналежність самої печатки. Перше її зображення датоване 1793 роком, а отже мова йде про час, коли Волочиськ після відомого другого поділу Речі Посполитої увійшов до складу Російської держави як частина майбутньої Волинської губернії. Печатка могла належати волосному правлінню, або ж використовуватися родиною землевласників Мошинських, католиків за віросповіданням. Це належить визначити майбутнім дослідникам.
Залиште Ваш коментар