Пошук

Статистика

Перегляди статей
826658

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

 

Погода в Волочиську

Зустріч випускників 2015

( 6 Голоси(ів) ) 

Ось і настала чергова зустріч випускників нашого навчально-виховного комплексу. Ювілейна, адже закладу виповнюється 25 років. Зустріч випускників – це день, коли колишні однокласники зустрічаються, коли вони можуть поговорити про минуле, згадати приємні і, можливо, сумні моменти.

До школи усі підходили схвильовані, очікуючи приємних сюрпризів. О другій годині пролунав дзвоник - класні керівники, запрошені вчителі розійшлися по кабінетах зі своїми учнями. Година теплого спілкування, спогадів, розповідей про сьогодення. Поговоривши, почастувавши шампанського, посміявшись,вони ідуть до актової зали, де на них чекає запланований концерт. Ведучими на цьому святі були Іщак Ігор, Бурова Тетяна, Клімов Ілля, Ярмощук Діана та Безух Андрій.

Почалось усе з того, що ведучі оголосили урочисте внесення випускниками 1995 року святкового короваю. Дуже гарний, кольоровий коровай з двома лебедями на верхівці внесли до актової зали і поставили на стіл перед сценою випускники 1990 Рак Сергій, Надія Садовська, Рослякова Зоя. Усі встали, як тільки почули гімн України у виконанні Бурової Тетяни, за яким одразу і пролунав гімн нашого рідного НВК. Далі традиційна перекличка: по черзі підіймалися випускники 1990, 1995, 2000, 2005 та 2010 років.

 Хвилиною мовчання пом’янули тих, хто пішов з життя і ніколи вже не зможе повернутись в стіни рідної школи.

 Як завжди, першим з промовою виступив директор нашого комплексу Ревуцький Володимир Васильович. Він дуже зворушив усіх присутніх, подякувавши випускникам за те, що вони пам’ятають, який заклад вони закінчили і незважаючи ні на що прийшли на зустріч. Далі пролунала пісня «Зустрічай же НВК гостей» у виконанні учениць 5-6 класів.

На сцену запросили перших вчителів найстарших випускників: Савчук Ларису Михайлівну, Скакуна Олексія Олексійовича та Закордонець Любов Василівну.

 «Вчити вас не буду, за 20 років ви здобули професію, за 20 років ви порозумнішали, за 20 років майже у всіх вас двійко дітей. Я вам бажаю, щоб ви і далі були здорові, щасливі і не знали зла»,- сказала Лариса Михайлівна.

 Люба Василівна звернулася з такими словами:«Поволі розумію, що життя - це вічна боротьба. Боротися треба за все, що ви любите і за що варто боротись. Хочу побажати вам, щоб ваші обличчя завжди були усміхнені, щоб у вашій голові наколи не затаїлися злі думки і щоб ваша душа ніколи не зачерствіла до інших людей, коли ті потребують допомоги». Олійник Софія і Щербакова Діана виконали пісню «Вчителька» уподарунок першим вчителям.

На сцену піднялися класні керівники випуску 1995 року розповіли про свої класи.

 Богдана Петрівна Андрушкевич:

 - Я дуже добре пам’ятаю цей клас, тому що у цьому класі навчалась і моя дитина. Спочатку діти ставилися до мене якось насторожено і не знали як себе зі мною вести. Я дала зрозуміти, що я вже не мама, а класний керівник, і з часом вони звикли до цього. Ще з перших днів знайомства, я зрозуміла, що треба працювати і виховати з них добрих і чуйних, розумних і працьовитих дітей. Я всім бажаю здоров’я, міцних сімей, розумних, добрих дітей.

 - Справа в тому, що маленькі діти як пластилін, з них можна зліпити щось чудове або щось погане. Я дуже полюбив цих дітей, бажаю їм щасливого життя. Я вже казав і ще раз скажу – приходьте і приводьте своїх дітей,- сказав Олексій Олексійович.

Далі ведучі запросили на сцену класних керівників випускників 2000 року: Чорна Ірина Богданівна, Сінькова Наталія Степанівна, Войціховський Віталій Васильович, Лубкович Валентина Веніамінівна.

Ірина Богданівна згадала, що цей випуск особливий тим, що діти цього класу любили вчитись. Деколи урок міг пройти за гарячими дискусіями, вони жваво обговорювали актуальні теми.

Валентина Веніамінівна наголосила,що такий клас – це мрія кожного вчителя, ці учні були дуже розумні і допитливі, вони вбирали в себе знання як губка. Це були виховані і тактовні діти, не ботаніки, як зараз популярно виражатись, а сильні, розумні діти, з почуттям гумору. Вони брали участь у всьому: олімпіадах, конкурсах, різних змаганнях, конференціях. І зараз це адвокати, бухгалтери, начальники цехів. Вона усім побажала таких учнів.

 Віталій Василійович згадав, що це був клас хіміко-біологічного профілю. Дівчата були дуже працелюбними, і все могли вирішувати. А загалом клас був добрий, дружній, і вони могли втерти носа будь-кому!

 Наталія Степанівна розповіла, що це був її перший клас. «Ми вчилися з ними разом:вони мене, а я їх. Зустрічаємося часто, вони не міняються, такі цікаві, веселі розумні молоді люди.»

Класні керівники року 2005 згадували, як пройшов останній день у школі їхніх вихованців.

Липа Лариса Борисівна:

- Ви знаєте, останній день в школі для випускника – це найважливіший день, адже це останній день дитинства. Усі діти радіють тому, що вони закінчили школу, плачуть, бо розуміють, що розлучаються з однокласниками, з рідною школою. Ну мої діти не стали винятком. Я хочу побажати їм, щоб вони ніколи не сумували, були здорові, щасливі і мали гарних дітей.

Андрушкевич Богдана Петрівна:

- Пам’ятаю, це був день шуму, гаму, біготні, всі сміються, дехто плаче, і всі такі розмальовані! Тоді

трішки накрапав дощик, але потім погода змінилась - і вийшло сонечко. Діти розуміли, що настає час прощання з дитинством і перехід у доросле життя, вони були веселі, щасливі і біля них я молоділа.

Маньковська Олена Віталіївна:

- Всі юнаки і юнки в тому віці прагнуть скуштувати того плоду дорослого життя. Зараз я дуже задоволена своїми учнями.

Філіпченко Раїса Євстафіївна:

- Шановні, я дивлюсь на вас і згадую наші вечорниці, як ми разом збирались. Дуже хороші, гарні діти, і я хочу сказати, я дуже щаслива, що взяла цей клас. А своїм учням бажаю щастя, здоров’я і миру.

 В дарунок пролунала пісня «Пісня випускників» у виконанні Сінькової Марії та Лещинської Катерини.

Далі організатори свята презентували випускникам сучасне життя НВК, де похвалилися своїми здобутками, а випускники змогли побачити, як змінилась їхня школа з тих часів.

Усім сподобалась вокально-хореографічна композиція «Любимий вальс» у Мельничука Назара та Козак Катерини, Павлецького Назара та Андрушко Анастасії.

 Після своїх класних керівників на сцену підіймалися випускники, які розповідали про себе. Ми почули про досягнення Рома Тараса, і подивилися відеозвернення випускників 2010 року, а саме Пендрак Ганни та Віхрової Ганни.

 Випускники 2005 року Якобчук Сергій, Бойчук Олег, Гуляс Юлія, Писюк Алла розповіли про свої кар’єрні досягнення. Відеозвернення Костюка Артема пролунало зі Швейцарії.

 Танок «Ніч яка місячна» подарували усім присутнім Кушнір Давид та Ткачук Ангеліна.

 Випускник2000 року Андрій Данчак теж звернувся до усіх присутніх з екрана, тому що не зміг приїхати з Києва через певні обставини.

 Наприкінці на сцену піднялися найстарші - випускники 1995 року Федючок Оксана з наймолодшою дочкою Анютою та Войда Олена з дочкою Яніною, ученицею 7-Б класу. Дівчата розповіли, що взагалі не задумувалися, в яку школу підуть навчатися їхні діти. Оксана першого вересня 2015 року приведе у перший клас свою третю дитину, а Настя та Євген, випускники 2013 та 2014 років, її старші діти, вже є студентами Львівського національного університету ім. І.Франка. Яніна Мельник, переможниця пісенного конкурсу «Водограй», виконала пісню «Вільна» і викликала бурхливі оплески гостей свята.

 Свято закінчилося піснею «Україна - це я» у виконанні вокальної групи. Випускники розрізали коровай та пригостили усіх присутніх.

Найстарші випускники зробили нам щедрий дарунок, і тепер чудові лавочки будуть стояти у вестибюлі комплексу. А випускники 1995 року подарували і висадили туї, які будуть завжди нагадувати про кожного з них.

 По традиції всі були запрошені на сходи для групового фото.

 Залишилося подякувати усім організатором цього свята:заступнику директора Маньковській О.В., Возняк О.Ф., Олійник І.П., Курман С.М. і усім, хто зміг і захотів долучитися до цього дійства.

Ось так закінчилась чергова зустріч випускників. Але закінчилася тільки в стінах школи. Рясний дощ не завадив нікому, і випускники зі своїми вчителями продовжили святкування у різних барах міста. До ранку не стихала музика, сміх, і знову сонце, яке зустріло їх колись, багато років тому….

 Марченко Михайло