Наші герої

Автор: nvk3.

( 3 Голоси(ів) ) 

У нашій країні вже не перший рік триває війна. Війна – це не тільки мобілізація, волонтерська робота, біженці, поховання загиблих і лікування поранених, але це також і сотні подвигів, що здійснюються щоденно. На Сході України обороняють рідну землю справжні патріоти України. Для них є справою честі і гідності виконати поставлення завдання. Вони готові боротися, рішуче захищати Україну, жертвуючи найдорожчим – життям. Всі вони справжні герої, на прикладі яких будуть виховуватись наступні покоління українців. Вони різні за віком, професією, з різних куточків країни. Наші герої,  залишивши сім’ї, роботу, рідні міста, дехто повернувся з-за кордону, і стали на захист своїх батьків і дітей. Бо майбутнє України для них – понад усе.

 

Одним з таких захисників нашої держави є мій батько, Щегельський Олег Миколайович. Він народився у м. Волочиськ і проживає  тут досі. Навчався у ЗОШ №1, а потім- у Львівському державному університеті внутрішніх справ. По закінченню університету жив і працював у м. Хмельницькому у відділі державної служби боротьби з економічною злочинністю. Згодом перевівся у роту поліції особливого призначення і працює там до цього часу.

Мій батько разом з підлеглими поїхав захищати країну від бандитів, терористів та російських найманців, які прийшли на нашу землю, посягнувши на її цілісність і суверенність. Перше перебування у зоні АТО було в квітні-травні 2014. Під час початку АТО в травні місяці, коли захопили місто Слов'янськ, мій тато був відряджений у Донецьк для охорони громадського порядку. Звичайно, вся сім’я дуже переживала і не хотіла відпускати батька на поле бою, але йому потрібно було їхати на Схід виконувати свій військовий обов’язок. Я не думала, що буде настільки важко розлучатись з рідною людиною, не розмовляти наживо і не бачити довгий час. Другий раз тато був у зоні АТО в травні-червні 2015 і м. Сіверську Донецької області. Відпускаючи тата цього разу, ми хвилювались не так сильно як минулого року, адже він їздив в ті місця, де ще не було воєнних дій, а їздив для того, щоб не було крадіжок і був порядок у місті. Я з мамою і сестрою були щасливі, коли тато повертався з відряджень.

Ми гордимося героями, які захищають нашу країну, і надіємось, що кожен чоловік буде захисником для своєї країни і рідних. Я вірю, сподіваюся, що прийде день, коли над усією країною буде чисте небо, коли душа кожного українця зрадіє від новини, що нарешті закінчилася війна, і припиняться безневинні смерті, настане мир і спокій.

Юний журналіст Щегельська Дарина