Щороку, в перший день літа, відзначається Міжнародний день захисту дітей - прекрасне свято радості та надії. Адже діти -це майбутнє нашої країни.
2 червня у нашому місті теж проводилось це надзвичайне свято. Дійство розпочалось із параду учасників дитячих творчих колективів, закладів культури та освіти (з перехрестя вулиць Пушкіна і Незалежності до площі Центральної).
03.06.2014 у Волочиському навчально-виховному комплексі відбулося відкриття табірної зміни пришкільного табору «Ромашка». На святі були присутні не тільки вихованці табору, а й майбутні учні нашого закладу.
Кожен загін підготував назву, девіз і емблему. На урочистій лінійці командири здавали рапорт та представляли свою команду старшому вихователю. Директор табору Партута Г.М. привітала дітей із відкриттям табору, побажала гарного настрою, здоров’я, цікавого відпочинку в таборі.
Весело всміхається травень,
Бо скінчилась навчання пора
І зібралась на дзвоник останній
Вся весела, шкільна дітвора.
Як добре, що є люди, здатні зрозуміти чужий біль і чужу біду. Такими для нас є учні, їхні батьки, педагогічний і технічний колективи Волочиського НВК вже 4 раз, відколи наш синочок Назарчик навчається в цьому закладі, вони проводять різноманітні заходи, аби допомогти нам матеріально в лікуванні дитини (діагноз ДЦП). Хоч ця хвороба дуже підступна і в основному вважається невиліковною, але ми, рідні намагаємося поставити нашого хлопчика, у повному розумінні цього слова, на ноги.
Прощальний вальс.. Випускний вечір... Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі... Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Серце переповнює любов до життя, до рідних людей! Ми звернулися до вчителів, які у цьому навчальному році є випускниками, тому що їхні вихованці залишають поріг НВК. Це Допта Люба Василівна, Глущак Світлана Василівна, Суховецька Віта Петрівна, які за руку привели сьогоднішніх випускників до стін нашої школи, перші закладали основи шкільної дружби, почуття колективу, любов до науки. Ткачук Світлана Василівна та Молотай Юля Григорівна, які вже зі сцени Будинку культури побажають своїм дітям всього найкращого, того, що завжди матері бажають своїм дітям. Це класні керівники, які, мабуть, знали про своїх улюбленців навіть трошки більше, ніж їхні батьки, які втирали перші сльози від нерозділеного кохання, ставали на захист та давали слушні поради. Класні мами, які ніколи не забудуть своїх одинадцятикласників. Ось з якими словами звернулися вони до учнів.
Незабаром таке довогоочікуване свято для усіх школярів - останній дзвоник. Ми з нетерпінням чекаємо гарячого літнього сонця, морських купань, гірських походів. Одним словом, канікул. Але вже не усі наші учні повернуться першого вересня. Для одинадцятикласників свято «Останнього дзвоника» - це початок періоду ЗНО, вступу, нового дорослого життя. Ми вирішили дізнатися, з якими думками вони йдуть зі школи, що найбільш запам’ятали. Відповісти на наші питання згодилися учні 11-А класу Брицька Леся, Глущак Анастасія та учні 11-Б класу Федючок Анастасія, Шимкова Каріна, Сірський Любомир, Гуменко Оксана, Небельська Аліна.
Ще кілька років назад про цю людину в нашому місті не знав лише байдужий до того, що відбувається в житті громади. Ця дивовижна дівчина зробила всі події того часу цікавими та незабутніми.
Емілі Ейкерс, а саме про неї піде далі мова, уродженка штату Колорадо, що в Сполучених Штатах Америки , як добрий посланець Корпусу Миру приїхала у Волочиськ для навчання наших дітей англійської мови. У нашому закладі були зібрані за бажанням батьків різновікові групи учнів , які мали можливість на уроках іноземної мови працювати з волонтером над програмовим матеріалом, але найбільш цінним було щоденне спілкування з носієм мови. Це мало допомогти дітям відчути себе в справжньому мовному середовищі і пізнати краще про традиції іншого народу, а також поділитися своїми, українськими, такими неподібними та вражаючими.
Нещодавно ми, учні 10-Б класу, мали цікаву,незабутню зустріч. Вона відбувалася в стінах нашої шкільної бібліотеки. Зустріч ця,напевно,багатьох спонукала до роздумів над сенсом людського життя,над силою духу справжньої людини. А зустрілися ми з близькими та рідними нашого земляка, Маєвського Івана Мусійовича. Хто ж він,ким він був,чим жив?
Війна нікого не жаліє: ні татусів – бійців, ні матерів, ні дітей. Від неї не можна заховатися. Ми тільки слухаємо, а нам страшно. Це зараз у затишній домівці, класі ми можемо лише поспівчувати тим, хто пережив війну. Про страхіття війни ми можемо дізнатись і з книг, і з кінофільмів, і з розповідей.
Ми – не діти війни,
Лихоліття страшного не знаєм.
Але пам’ять про те,
Що накоїла чорна війна
В дні травневі щорічно
В душі ожива!
Нещодавно в нашому навчальному закладі пройшов тиждень інформатики. У рамках заходів було заплановано проведення учнями уроків у молодшій та основній школі, з метою виявлення і залучення учнів 10-11 класів, які в майбутньому бажають працювати вчителями.
Гарно прибраний вишитими рушниками, кольоровими кульками зал, на столах букети квітів з гілочками верби і на вишитому рушнику запашний, ще теплий, коровай, який принесла і подарувала мама учня нашого класу Данила Коваля.
«Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого, як мати дитині», - такими словами розпочалось свято, присвячене Дню матері у великій, дружній родині 5-б класу. «Мати, матінка, матуся, мама, мамонька, мамуся! Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину у світі. Мати віддає дитині всю мудрість своєї душі, тепло свого серця, своє здоров'я. Материнська любов не знає страху, сумнівів, розрахунків.