НАШИМ ВИПУСКНИКАМ ...

Автор: nvk3.

( 20 Голоси(ів) ) 

Час деколи летить швидше,  ніж нам би хотілося. І завжди там де є початок, там є і кінець. Прийшов час прощатися з нашими учнями одинадцятих класів.  Слово сьогодні тим, хто усі 7 років був поруч. Хто  втішав, витирав сльози, радів перемогам, сварився, гнівався на своїх учнів, але завжди вставав на захист, був надійним плечем в школі. Це класні керівники. Вони звертаються до своїх учнів.

 

Любі мої одинадцятикласники!

От і підходять до завершення 7 років нашого спільного класного життя. Наче зовсім недавно я зустріла збентежених 5-класників… Але закрутило, завертіло, день за днем, справа за справою… Ви дорослішали, ставали самостійнішими.

Школа – це великий світ, у якому є два центри – Учитель і Учень. Саме учні і вчителі перетворюють звичайну будівлю у вируючий, гомінкий, але сповнений доброти, дім, де з кожним роком одні стають розумнішими, інші – мудрішими, а всі разом – близькими та рідними. У житті так заведено, що в приємні моменти час летить непомітно. Настільки ж швидко пролетіли і наші з вами шкільні роки.

В першу чергу хочу подякувати за емоції, переживання, хвилювання і радості, які ви мені дарували кожен день. Для мене ви, як мої власні діти, кожному є що сказати. Я не буду бажати вам легкого життя без випробувань, просто тому, що такого не буває. Але нехай же ваш перший крок буде вдалим, адже саме від нього залежить так багато! Нехай не з завтрашнього, а прямо з сьогоднішнього дня ваше життя наповниться новими емоціями, ідеями. Нова сходинка в житті буде легко підкорена, адже ви – кращі з кращих. Вітаю вас, мій коханий, гідний і найкращий клас. Багато чого я вас вчила. Як поводитися, як діяти в складних життєвих ситуаціях. Сподіваюся, що це  допоможе вам у житті. У кожного з вас буде своя дорога, наповнена новими емоціями, подіями. Кожна з цих стежок лише тоді приведе до успіху, коли ви дійсно захочете цього, досягнувши найвищого ступеня майстерності в тій справі, яка вам подобається. Звичайно, було б добре, якби на вашому шляху зустрілись розумні, справедливі люди і належно оцінили б ваші здібності, таланти, допомігши здійснитися вашим мріям. Зумійте реалізувати себе, здобути потрібну професію. Тільки хочеться нагадати вам, що найрідкісніша і найпотрібніша  професія в усі часи – бути гарною, порядною людиною. Тож розвивайте в собі найголовніший талант – талант людяності, і тоді, не лише вам буде добре у світі, а також буде тепло і затишно тим людям, які знаходяться поряд.

Звучать мелодії шкільного балу… Як це прекрасно! Запам’ятайте цей день, адже він ніколи більше не повториться. Бажаю Вам залишатися хорошими, чесними людьми, зустріти справжнє кохання на все життя. Бережіть свої душі та серця. Путівка в життя вже отримана, а двері в дитинство ви закрили. Нехай Ваш вибір між добром та злом, між прекрасним та потворним, справедливим та несправедливим, достойним та недостойним, величним та нікчемним завжди буде  на користь першого!

Розкривайтеся як фізично, так і духовно, набирайтеся з кожним роком досвіду та мудрості, постійно вчіться, адже навіть мудрий Сократ казав: «Я знаю, що я нічого не знаю!»

         Життєві труднощі і навіть помилки сприймайте, як можливість стати ще кращими та досконалішими. Знайдіть себе і будьте собою. Пам’ятайте, що на землі нема такої другої людини, як ви! У Вас не буде шансу прожити своє життя ще раз! В добру путь!. 

                                                                                                              Ваш класний керівник Тернавська І.В.

 

 

Улюблені мої діти!

 

   Як швидко пролетіли шкільні роки. Здається, ще вчора ви стояли на шкільному подвір'ї  такі маленькі, такі крихітні, такі безпорадні, мов пташенята, які роблять спроби свого першого польоту. Ще вчора ви тремтіли, боязко і крадькома дивлячись на мене - суворого класного керівника.

    Ще вчора ви трепетно стояли біля батьків, не знаючи, що ж вам робити далі. Час пролетів  немов одна мить. Поріг цієї школи все той же, а ось ви стали іншими. Ви вже не ті діти, ви дорослі люди, попереду у яких нове, але таке цікаве життя.

    Ви  піднялися лише на один щабель свого життя, і у цьому вам допомагали батьки і вчителі - і я, ваш класний керівник. У цих стінах вам було дано необхідне джерело знань, ви навчилися розуміти себе і свій внутрішній світ, відстоювати свою точку зору і принципові переконання. Це той первісний капітал, який покликаний стати вам надійною опорою в боротьбі з майбутніми життєвими негараздами і випробуваннями.

    Попереду багато нових і цікавих доріг, вибрати і пройти які потрібно вже самостійно. Кожна з цих стежок лише тоді призведе до успіху, коли ви дійсно будете прагнути цього, досягнувши найвищого ступеня майстерності в тій справі, яка вам сподобається найбільше.

    Я не буду бажати вам легкого життя без випробувань, просто тому, що такого не буває. Але нехай же ваш перший крок буде вдалим, адже саме від нього залежить так багато! Нехай кожен прожитий день радує вас справдженими надіями і планами, позитивними емоціями і такими необхідними вашими досягненнями.

    Що б не трапилося, впевнено крокуйте до чітко поставленої мети - і тоді у вас обов'язково все вийде! Поважайте своїх батьків, зберігайте їх традиції і працюйте на славу рідної країни, як це робили великі люди, про яких ви вперше дізналися на уроках історії.

Адже ви, мої дорогі, - такі юні та безтурботні, такі молоді і сильні, такі здорові і перспективні, - ви і тільки ви є нашою надією, нашою майбутньою опорою. Ви - наше сьогодення і наше майбутнє, так не бійтеся втілювати всі ваші бажання, всі, навіть найсміливіші мрії, в відчутну реальність! Збережіть в собі ту наївну дитину, якою ви колись вперше прийшли сюди, дбайливо плекайте в пам'яті світлу безтурботність неповторних шкільних років.

 

Нехай вас завжди оточує тільки сьогодення: щира любов і міцна дружба. Я завжди буду пам'ятати роки, проведені разом з вами. У добру путь, дорогі мої!

                                                                                        Ваш класний керівник Тамара Павлівна

 

Ось так, щиро, відверто, зі словами любові, вдячності, побажаннями найкращого. Більше нема що додати…

                                                                                                                Юний журналіст Лучко Крістіна