Світлій пам’яті людини..

Автор: nvk3.

( 9 Голоси(ів) ) 

Синіє небо, сонечко сяє,

Надворі осінь — щедра, золота.

Не віриться, що вже тебе немає,

Мудра наставнице, пораднице, колего дорога.

 

Все нагадує про тебе

 І школа,  й кафедра ,і гамірлива дітвора,

А ти ласкаво дивишся із неба

Бажаючи всім щастя і добра.

 

Господь забрав тебе у своє лоно,

Залишивши нам смуток і печаль.

Ми не забудемо тебе ніколи

Спи, наша подруго, відпочивай .

Щорічно 5 жовтня в понад 100 країнах світу відзначається день вчителя. День, у який відзначаються роль і заслуги вчителів, їхній неоціненний внесок у розвиток суспільства.

Сьогодні для нас, учасників навчально-виховного процесу Волочиського НВК, ці слова є особливо значущими.

5 жовтня День народження нашої дорогої Марії Юхимівни Ревуцької. Як завжди говорили ми, вчителі кафедри математики, не лише людина обрала омріяну професію, а Бог в цей день дарував світу прекрасного майстра своєї справи, талановитого, людяного, доброго вчителя.

Про Марію Юхимівну як жінку, дружину, маму, бабусю, подругу та її досягнення як вчителя, наставника, колегу сказано і написано багато гарних слів. За свій короткий життєвий шлях Марія Юхимівна зробила великий внесок в життя багатьох людей і суспільства. Її завжди любили діти, бо вміла знаходити підхід до кожного сердечка, поважали батьки за щирість і відвертість, вчились бути такими і колеги. А для сім’ї вона -хранителька домашнього вогнища. Вона завжди усміхнена, привітна, лагідна у школі і вдома, всюди і завжди. Тендітна, маленька жінка виявилась ще й досить сильною. Тривала хвороба її не зламала, вона завжди говорила: «Все добре є і буде». Життя виявилось коротким, але насиченим, плідним, віддане людям.

Яскравим Сонечком у житті нашої кафедри була Марія Юхимівна Ревуцька. Саме Сонечком, бо завжди уміла розрадувати, втішити, заспокоїти, дати слушну пораду у роботі, поділитися життєвим досвідом та мудрістю. Її слова зігрівали та підтримували, а доброзичливий погляд підбадьорював. Вона – щира та надійна колега, мудрий наставник, людина, яка уміла своїм теплом зігріти усіх. Це Людина, яка завжди готова була прийти на допомогу. Це Людина, яка уміла любити – любити усіх, хто її оточував.

 І сьогодні цієї любові усім нам дуже не вистачає… Залишилися лише теплі спогади про світлу Людину, яка була у нашому житті. Та порожній стілець за столом на кафедрі…І чомусь кожного ранку хочеться думати, що зараз відкриються двері, на порозі з’явиться наша Марія Юхимівна та скаже: «Доброго ранку, дівчата…»

Вона завжди поспішала до школи, ділилася своїм досвідом, знаннями. Тут кожен куточок пам’ятає її  кроки, кожна класна кімната чує її голос, голос поважного Вчителя, мудрого наставника і порадника.

За своє життя Марія Юхимівна посіяла багато доброго і вічного. Її слід на землі – це її учні. Це сотні маленьких сердець, які вона намагалася наповнювати добром, сотні маленьких особистостей, які вона формувала, готувала до непростого дорослого життя.

Усі, хто з нею спілкувався, відчули непідробне прагнення порадити, допомогти, розрадити душу, всі відчували тепло її серця. Марія Юхимівна підживлювала  усіх своєю щирістю, своєю мудрістю, своєю співчутливістю. Мабуть, саме тому нам так її не вистачає.

Ми завжди пам’ятаємо, любимо нашу Марію Юхимівну. Часто згадуємо, що вона нам розповідала, радила. При вирішенні певних завдань спадає на думку, а що б сказала на це Марія Юхимівна, що б вона порадила. Вона приходить до нас у світлих та приємних снах. Ми приходимо на її могилу, приносимо квіти, лампадку, мовимо молитву, а далі розповідаємо все, що відбулося в школі, вдома так, як ми це робили раніше при зустрічі. І в п’ятницю, 5 жовтня, на День народження і Всесвітній день вчителя ми знову прийдемо з квітами на її могилу. З фото на нас привітно буде дивитися наша Марія Юхимівна.

Скільки не мине часу, ти завжди будеш поруч з нами. хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса – то пам’ять про тебе. Спи спокійно, наша дорогенька, ти у наших серцях!

Липа  Л.Б, Бурова О.І, Романова Л.А., Сінькова Н.С.