Спогади про літні канікули

Автор: nvk3.

( 1 Голос ) 

Дуже швидко пролетіли літні канікули. Майже два місяці господарює осінь. Дерева прибрались у багряні шати, листям вкрило землю. А фотографії, зроблені у червні під час екскурсії Карпатами, повертають нас у ті дні, коли ми класом вкотре мандрували рідною Україною. Двічі поспіль ми подорожували Прикарпаттям. А це вирішили поїхати далі, у Закарпаття, що вражає своєї багатою історію, неймовірною природою, високими горами і гостинністю.

 

Першою нашою зупинкою за планом, який ми обговорили ще  у Волочиську, був обласний центр, що привабив своєю неповторною красою. Регіон багатий на замки. Деякі з них дуже добре збереглись, а інші перетворились на руїни. Подорож замками ми почали із палацу графів Шенборнів, відвідали замок Сент-Міклош. Але найбільше нас вразив замок Паланок, який знаходиться у Мукачевому. Цей об'єкт розташований на пагорбі, що робить його вигляд ще більш запаморочливим. Багато загадок і легенд зберігають його стародавні стіни. Для нас відвідування старовинної фортеці стало якимось дотиком  до таємниці. Дивно, скільки міфів, подій, людських доль, героїчних подвигів вона береже. На території замку є криниця. Існує легенда, за якою, якщо кинути монетку в криницю та загадати бажання, то воно збудеться. А ще бажання може здійснитися, якщо потриматись за палець скульптури князя Корятовича - одного із колишніх володарів цього замку. Учні нашого класу загадували бажання – кидали  монетки та потрималися за палець. І вірили, що бажання, які ми загадали, обов’язково здійсняться. А може, у когось воно вже й збулося?

Наступним нашим плановим пунктом зупинки  була перлина українських Карпат – Синевирське озеро, що належить до семи природних чудес України. Воно неймовірної краси. Вода в озері, яке оточене горами і лісом, настільки чиста, що можна бачити дно. Якесь таке дивне відчуття, ніби у дзеркалі Синевиру чарівливо відбивається вся врода Карпат. Вічна тиша і незвичайний спокій заколисують тих, хто, спостерігаючи з берега, милується їх красою.

Ще ми зупинялися між селами Іза та Липча. Там є оленяча ферма. Щоправда всі олені загорожені сіткою, але до неї можна підійти й погодувати благородних тварин сухим хлібом або ж сухарями. Саме цим продуктом харчування ми  заманювали до сітки оленів, щоб погодувати їх, погладити поки вони мирно їдять, і само собою - сфотографуватися.

Зупинялись ми в селі  Пилипець, у якому  причаївся найповноводніший і найкрасивіший водоспад Закарпаття — Шипіт. Підходячи до нього, ще здалеку почули рокіт водоспаду, що дійсно нагадує шепіт. Неймовірна краса, від сили й потужності струменів води у нас аж серце завмерло. Канатна дорога нас вивезла на  Боржавські полонини, з яких добре було  видно гору Гимбу. На жаль, за браком часу ми її не підкорили. Але не впадаємо у відчай. У нас усе ще попереду, бо, навіть побувавши в багатьох місцях, побачивши на всю їх красу, майже у кожного з нас проявляється бажання повернутися сюди ще й ще.

 

А увечері був футбол. Наші хлопці і в Карпати беруть з собою м’яча. Це ж зрозуміло: закохані у гори і у футбол.

Як спогад про цікаву екскурсію залишилися класні фотки, сувеніри і багато-багато вражень. А ще ми ближче подружилися з учнями  теперішнього 8-Б класу, бо вони, подорожуючи разом з нами, розділили сміх та позитивні емоції.

 

                                             Колосінська Д. та Ярецька К., учні 8-А класу