НАШИМ ВИПУСКНИКАМ

( 10 Голоси(ів) ) 

Наші одинадцятикласники вже розпочали складати іспити, позаду перше ЗНО. Їм як ніколи потрібна підтримка, розуміння. Тож до вітань приєднуються їхні перші вчителі, ті, які і привели їх до школи і навчили азам науки.

 Грицина Тамара Григорівна:

Пригадую 1 Вересня 2006 року, коли вперше переступили поріг школи маленькі хлопчики і дівчатка-учні 1 класу. Вони не вміли писати, читати, рахувати. Швидко пливуть літа. І сьогодні перед нами вже зовсім дорослі юнаки і дівчата. Перед нами майбутні вчені, інженери, робітники різних професій. Вам, дорогі випускники, ми довіряємо долю нашої України, наше життя. Але ким би ви не стали, будьте завжди чесними, добрими, справедливими людьми.

        Я від усієї душі зичу гарних успіхів на екзаменах та щасливої долі. Хай вам щастить у всіх ваших починаннях. Не забувайте про своїх вчителів та нашу школу.

Студенець Ірина Андріївна:

Дорогі , діти!

Сьогодні, коли  ви   стоїте на межі між радісним і безтурботним шкільним дитинством й незвіданою юністю, мої думки все частіше линуть в минуле. В ті щасливі дні, коли я,  прийняла вас, маленьких і розгублених, з рук батьків.  Маленькі діточки з запашними квітами з нетерпінням чекали, коли ж пролунає перший у вашому  житті шкільний дзвоник. Сором’язливі дівчатка і хлопчики, що  боялася зробити помилку  в зошиті,  довірливо дивились мені в очі.

Усе  тішило мене:  гарно написана буква,  добре вивчений вірш,  правильно розв’язана задача, гідний  вчинок та щира посмішка . Ви для мене були  найкращими і найрозумнішими, бо ви – мої діти.   Щодня мені хотілося йти до вас,  розповідати про щось цікаве й захоплююче.

  Я  навчала вас  не тільки читати й писати, а й шанувати батьків, бути чесними,  ввічливими, справедливими,  любити працю, рідну землю, шанувати людину,  бути мужніми, не лякатися життєвих труднощів.

Тож бажаю вам з гідністю   пронести через роки і відстані ту дитячу мрію, яка зародилася саме тут - в стінах школи. Пам’ятайте, ким би ви не стали, завжди залишайтесь порядними людьми.

З найкращими побажаннями ваша перша вчителька.

 

Тимощук Тетяна Валеріївна:

Дорогі мої випускники! Роки, коли ви ще навчалися у початкових класах, давно минули. Та я все ще пам’ятаю кожного з вас, ви стали для мене рідними і близькими. Ви росли, розвивали таланти, здобули нові знання, перемагали, усі ваші успіхи дають мені змогу радіти та пишатися вами. Зараз у моєму серці тривога, бо я усією душею бажаю, щоб ви достойно пройшли життя, долали усі труднощі і залишалися такими ж хорошими та розумними, якими прийшли у перший клас.

Здається, тільки вчора наша гостинна школа приняла вас у нашу сім’ю. Я все ще пам’ятаю вас, як маленьких та сором’язливих пташенят, які готові долати труднощі та самостійно іти по житті.

Ось і залишились позаду шкільні роки, тепер у вас починається новий період життя. Від усієї бажаю вам, діти, успішно пройти ЗНО та продовжити навчання, здобуваючи омріяну професію. Хочу вам побажати визначитися з вибором свого місця в житті, професійного успіху і побільше сонячних днів. Нехай в подальшій вашій долі число приємних моментів тільки збільшується, а біди обходять стороною. Нехай ваше життя буде настільки ж яскравим, як і цей випуск!!!

 

Ягодзінська Алла Леонтіївна

Сьогодні у школі останній ви раз,

Як учні. Вже завтра - як гості.

Згадаєте школу в житті ще не раз,

і роки прості і не прості.

Доріг вам відкрилось багато в житті,

Вони всі - з шкільної стежини.

Та важко забути людині оті

Найперші школярські години.

 

 

Любі друзі! Що вам побажати

на порозі нового життя?..

Перш за все: цінуйте батька й матір,

не жалійте їм свого тепла.

Не робіть нікому зла і кривди,

за добро добром спішіть віддать.

Не чиніть ще зради Батьківщині:

на чужині щастя не зазнать.

Не забудьте мову калинову,

пам"ятайте мамині пісні.

Згадуйте хоч інколи про школу:

тут лишились роки золоті.

Не цурайтесь праці ніякої,

бо краса людини лиш в труді.

Дбайте про добробут України:

хай же стане щастя на землі.

Хай щастить вам завжди і в усьому.

Не зазнайте горя і біди.

Майте друзів вірних на дорозі,

з ними легше по житті іти.

Улюблені мої діти!

Як швидко пролетіли роки. Здається, ще вчора ви стояли на цьому самому місці такі маленькі, такі крихітні, такі безпорадні, мов пташенята, які вчиняють спроби свого першого польоту…. Ще вчора ви тремтіли, боязко і крадькома дивлячись на мене – сувору першу вчительку.  Ще вчора ви трепетно стояли біля батьків, не знаючи, що ж вам робити далі. Начебто часу пройшло так мало, адже воно пролетіло, немов одна мить. Поріг цієї школи все той же, а ось ви стали іншими. Ви вже не ті діти, ви дорослі люди, попереду у яких нова, але така цікава життя. Ви завершили поки тільки один виток, в якому вам допомагали батьки і вчителі - і я, ваша перша вчителька.  У цих стінах вам було дано необхідне джерело знань, ви навчилися розуміти себе і свій внутрішній світ, відстоювати свою точку зору і принципові переконання. Це той первісний капітал, який покликаний стати вам надійною опорою в боротьбі з майбутніми життєвими негараздами і випробуваннями. Попереду багато нових і цікавих доріг, вибрати і пройти які потрібно вже самостійно. Кожна з цих стежок лише тоді призведе до успіху, коли ви дійсно захочете цього, досягнувши найвищого ступеня майстерності в тій справі, яку вам подобається. Я не буду бажати вам легкого життя без випробувань, просто тому, що такий не буває. Але нехай же ваш перший крок буде вдалим, адже саме від нього залежить так багато! Нехай кожен прожитий день радує вас справдженими надіями і планами, позитивними емоціями і такими необхідними досягненнями. Що б не трапилося, впевнено крокуйте до чітко поставленої мети - і тоді у вас обов`язково все вийде! Поважайте своїх батьків, зберігайте їх традиції і працюйте на славу рідної країни, як це робили великі люди, про яких ви вперше дізналися зі шкільних підручників. Адже ви, мої дорогі, - такі юні та безтурботні, такі молоді і сильні, такі здорові і перспективні, - ви і тільки ви є нашою надією, нашою майбутньою опорою. Ви - наше сьогодення і наше майбутнє, так не бійтеся втілювати всі ваші бажання, все, навіть найсміливіші мрії, в відчутну реальність! Збережіть в собі того наївного дитини, яким ви колись вперше прийшли сюди, дбайливо плекайте в пам`яті світлу безтурботність неповторних шкільних років. Нехай вас завжди оточує тільки сьогодення: щира любов і міцна дружба. Я завжди буду пам`ятати роки, проведені разом з вами. У добру путь, дорогі мої!

 Щасти вам!!!!

Юний журналіст Марценюк Вадим