Вчительська доля

Автор: nvk3.

( 17 Голоси(ів) ) 

Багато років тому, срібна медалістка Жванецької середньої школи, що на Кам’янеччині, Клавдія Кравецька, отримуючи атестат зрілості,  добре знала ким хоче бути. І в 1954 році вступила до Чернівецького державного університету на фізико-математичний факультет, який успішно закінчила у 1959 році.

Спочатку Клавдія Василівна працювала в Курилівській школі, навчала і сама підкоряла ази педагогічної майстерності. Але доля веде її далі, від одного колективу до іншого. Після Курилівської школи вона працювала у Користовецькій, а потім і у Війтовецькій. І скрізь молода дівчина працювала на совість, залишаючи вдячну і добру пам'ять про себе, як про людину і вчителя.

 Та доля не давала їй спокою. Клавдія Василівна переїжджає до міста Волочиська, де починає працювати спочатку в другій, тоді в першій, потім у п’ятій і нарешті в шостій міських загальноосвітніх школах. Тепер її життя повністю пов’язане з Волочиськом, у якому вона живе з 1962 року. Саме цього року доля вдячно розпорядилась її життям, давши йому новий животворний поштовх. Клавдія Василівна створила сім’ю з прекрасною людиною, Віліком Микитовичем Процухою.

Сімейний затишок, взаємна злагода і порозуміння сприяли подальшому формуванню її як спеціаліста – професіонала. Нагороди і відзнаки говорять самі про себе. Клавдія Василівна відмінник освіти, їй присвоєно педагогічні звання «Старший вчитель», «Вчитель методист».

Математики Волочиського НВК вдячні долі за те, що звела їх з талановитою вчителькою, мудрою наставницею, хорошим порадником і вірним другом Клавдією Василівною Процухою. Її люблять, поважають, підтримують з нею тісні стосунки.

Клавдія Василівна вчитель від Бога. Вона з числа тих педагогів, які знають, як згуртувати учнівський колектив, бо в своєму серці несе добро, а в помислах - мудрість.

«Роки минають дуже швидко, та здається ніби вчора ми прийшли до 5 класу нової школи №6», - згадує Голобродська Алла, випускниця 1996 року. «Наш клас був збірним із різних шкіл. Все було нове, цікаве та невідоме. Але з перших днів ми відчували турботу і підтримку  Клавдії Василівни. Наші батьки були спокійні за нас, тому що вони передали своїх дітей у надійні руки.

 Клавдія Василівна зуміла навчити нас не тільки математики, але й життєвої мудрості, поваги до людей, бути доброзичливими, щедрими, працьовитими, дружніми і відповідальними за свої вчинки.

У школі було різне: невдачі, труднощі, але скільки щасливих днів ми прожили разом! Скільки було жартів та сміху, різних шкільних свят і концертів. Ми вже не пам'ятаємо деталей тих днів, але атмосфера добра та щастя, яку створювала нам Клавдія Василівна, залишилась у наших спогадах назавжди».

Випускники 1979 року склали своєму класному керівнику, вчительці математики Клавдії Василівні Процусі,  подяку:

Боролись Ви з нами без упину,

Навчали й научали, як могли.

А  ми вливали Вам адреналіну,

Щоб Ви всякчас бадьорими були.

Та зустрічі із Вами завжди раді,

У мирному затишку, і в куті,

Згодиться не одна Ваша порада,

У цьому неспокійному житті.

Щиро дякуємо Вам за те, що прищеплювали нам любов до життя і праці, вчили мужності і доброти, вели у країну знань і відкрили дорогу в майбутнє.

Але школою, життя Клавдії Василівни не закінчується, бо воно в неї широке і багатогранне. Разом з Віліком Микитовичем вони стали прекрасними батьками для сина Ігоря та невістки Людмили, а також чудовими та люблячими бабусею і дідусем для внучок Оксанки та Олечки.

Та 11 квітня 2013 року, на 76 році життя, Вілік Микитович відійшов у вічність. 51 рік разом... За цей час він став її найріднішою людиною, її опорою, її вірним другом. Нелегко було пережити таку велику втрату, та рідні і близькі не залишили Клавдію Василівну наодинці із її горем, завжди були поруч. 

Сьогодні Клавдія Василівна радіє успіхам їхніх з Віліком Микитовичем онучок, які постійно дзвонять з далекої сторни, піклуючись про її здоров’я, а також при змозі приїжджають провідати. Напевно, ніде в світі вони не коштували такої смакоти, яку із любов’ю завжди готує їм їхня бабуся.

Усім відомо, яка чудова господиня Клавдія Василівна. Все вміє і знає, і з радістю ділиться з усіма своїми смачними рецептами.

Ще одним її захопленням є квіти. Кожну вільну хвилинку їм віддає. Усі знайомі, друзі знають, що коли потрібний букет, то мерщій до Процухи. Клавдія Василівна ніколи не відмовить, і гарний запашний букет обов’язково буде.  Так вже повелося. І насінням вона поділиться, хай цвітуть квіти, радують серце і душу не лише у неї. 

… Доля. Вона добра, лагідна для людей, які творять добро. Вона веде кожного з нас лише їй відомими дорогами і обдаровує своїми щедротами, як обдаровувала вона дівчину з мальовничого села, де зливаються три річки – Жванчик, Збруч і Дністер. А Клавдія Василівна ревно дотримала триєдиного завдання вчителя: засівала на розлогих шкільних ланах Добре, Розумне, Вічне.

М. Ревуцька,

голова кафедри математики Волочиського НВК.