«Недоспівано, недосказано…»

Автор: nvk3.

( 31 Голоси(ів) ) 

27 лютого в кабінеті 243 хвилююча  атмосфера. На столі вишитий рушник, свічки, висить військова форма Драгосевича Максима, з його бойовими нагородами.

Запрошенні родичі Максима, однокласники та вчителі.

Наш класний керівник Марія Юхимівна, яка також була класним керівником Максима, розпочинає, ледь стримуючи сльози, виховну годину «Недоспівано, недосказано…» на якій ми віддаємо данину пам'яті випускнику нашої школи, юному герою, який служив у зоні АТО, який бачив смерть, кров і сльози, який повернувся додому,  але війна його так і не відпустила.

 

З допомогою презентації,  запису  пісень «Мамо не плач», «Пливе кача по Тисині», відео до пісні «Мальви» створене учнем нашого класу Кузьмовим Владиславом, перегортаємо сторінки життя Макса, де він дитина, учень, підліток, курсант, студент, воїн. Впродовж виховної години ми співпереживаємо за його долю, відчуваємо особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Максим умів любити і був щасливою людиною. Він любив свою країну, був люблячим сином для своїх батьків і прекрасним чоловіком для коханої дружини.

Напевне тільки такі романтики, як Максим могли з передової прислати 250 троянд своїй коханій, або здивувати її 72-ма феєрверками.

Та не довгим було його життя. Недоспівана, недосказана його життєва пісня. 17 серпня 2016 року серце Максима перестало битись назавжди.

Світло запалених свічок, які винесли учні, в кінці уроку, під мелодію пісні «Пливе кача по Тисині», будуть даниною Максиму, який навічно пішов від нас, який заради торжества справедливості жертвував собою і кожен з нас торкнувся пам’яттю того священного вогню-частинки вічного!  Він повинен жити в нашій пам’яті! Говорять, що Бог завжди забирає з життя кращих. Вічна пам’ять тобі Максиме!

 

Продан Ірина, учениця 8-Б класу.